Чи може представник нерезидента оплатити за товар готівкою?

За умовами публічного договору підприємець бере на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звернеться: роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо (ч. 1 ст. 633 ЦКУ).

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів, робіт, послуг (ч. 4 ст. 633 ЦКУ).

Отже, будь-яка фізособа (резидент чи нерезидент) має право на купівлю товару в український компанії.

Розрахунки готівкою

Відповідно до п. 6 Положення №148 суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

• між собою – у розмірі до 10 тис. грн включно;
• з фіз особами - у розмірі до 50 тис. грн включно.

Платежі понад установлену граничну суму проводяться через банки або небанківські фінансові установи шляхом:

• переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок;
• внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Кількість суб'єктів господарювання та фізосіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

Встановлене обмеження стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою електронного платіжного засобу.

Розрахунки суб'єктів господарювання та фізосіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ для подальшого її переказу на рахунки інших суб'єктів господарювання або фізосіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими (п. 10 Положення №148).

ДФС у Сумській області в ІПК від 14.08.2018 р. №3531/ІПК/18-28-14-06-31 повідомляє, що установлені Нацбанком вимоги поширюються на розрахунки за правочинами за участі суб'єктів господарювання, предметом яких є будь-які матеріальні та нематеріальні блага, що можуть бути оцінені в грошовій формі, у т. ч. на видачу та повернення коштів під звіт, фінансової допомоги, виплати, пов'язані з оплатою праці.

При вивезенні за межі України придбаних таким чином товарів, слід звернути увагу на положення ст. 339 МКУ.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина через митний кордон України переміщуються товари:

• які підлягають обліку і заходам офіційного контролю;
• при митному оформленні яких справляються митні платежі;
• переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено,

орган доходів і зборів має право провести огляд, а в разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

ЗЕД-діяльність

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону про ЗЕД зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону про ЗЕД.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) затверджене наказом Мінекономіки від №201 та застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

У ст. 14 Закону про ЗЕД зазначено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема:

• самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам;
• вільно обирати банківсько-кредитні установи, які вестимуть їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватимуться їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті затверджене постановою НБУ №5.

Відповідно до п. 16 Положення №5 розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках. Розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) у готівковій формі заборонено.