Оплата вихідних у відрядженні, якщо працівник не працював

Відповідно до ст. 121 КЗпП, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: 

• добові за час перебування у відрядженні;
• вартість проїзду до місця призначення і назад;
• витрати по найму жилого приміщення.

Цією статтею, а також п. 13 Інструкції №59 передбачено: якщо працівник, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Таким чином, якщо працівник перебуваючи у відрядженні не працював у вихідні дні (відпочивав у суботу та неділю), тобто не виконував завдань, покладених на нього у відрядженні, то вихідні дні у відрядженні не оплачуються. За ці дні працівник має право лише на добові. 

Зазначимо, що право на інший день відпочинку (ст. 72 КЗпП) або грошову компенсацію (ст. 107 КЗпП) працівник матиме, якщо вихідні дні для працівника у відрядженні будуть робочими.

Якщо за відпрацьовані вихідні дні працівнику надається інший день відпочинку, то відпрацьовані години у цей день оплачують як звичайний день у відрядженні. У разі виплати грошової компенсації працівнику, який одержує місячний оклад, то оплата проводиться у розмірі:

• одинарної годинної або денної ставки зверх окладу (зверх середньоденної зарплати), якщо робота провадилася в межах місячної норми робочого часу;
• подвійної годинної або денної ставки зверх окладу (зверх середньоденної зарплати), якщо робота провадилася понад місячну норму.

Тобто, оплаті в подвійному розмірі підлягатимуть лише години, які працівник фактично відпрацював у вихідний день (ч. 2 ст. 107 КЗпП). При цьому годинна ставка визначається шляхом ділення посадового окладу на кількість годин за нормою тривалості робочого часу.