Працівник з інвалідністю без ІПР: право на відпустку та ставка ЄСВ

Застосування пільгової ставки ЄСВ (8,41%)

Підставою для нарахування ЄСВ за ставкою 8,41% є виключно документ, що підтверджує встановлення інвалідності. Право роботодавця застосовувати пільгову ставку ЄСВ для працівників з інвалідністю встановлено ч. 13 ст. 8 Законом про ЄСВ.

Перелік підтвердних документів є вичерпним і не включає ІПР (пп. 5 п. 2 розділу ІІ Інструкції №449).

Підтвердженням є:

• Копія довідки МСЕК, якщо інвалідність встановлено до 1 січня 2025 року;
• Належним чином засвідчений витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо інвалідність встановлено з 1 січня 2025 року;
• Нарахування ЄСВ за ставкою 8,41% починається з дати отримання роботодавцем завіреної копії одного з цих документів.

Надання щорічної відпустки

Працівники з інвалідністю мають право на щорічну основну відпустку збільшеної тривалості (ст. 6 Закону про відпустки). Це право також підтверджується довідкою МСЕК, а не ІПР.

• Особам з інвалідністю I та II груп надається відпустка тривалістю 30 календарних днів;
• Особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів.

Право на подовжену відпустку виникає у працівника з дня встановлення інвалідності, незалежно від того, коли він надав підтверджуючі документи роботодавцю.

Роль індивідуальної програми реабілітації (ІПР)

ІПР не є документом для надання пільг з ЄСВ чи відпустки, але вона відіграє іншу важливу роль. Якщо працівник надає ІПР, то зазначені в ній рекомендації щодо умов та характеру праці (наприклад, неповний робочий час, обмеження навантажень, створення спеціальних умов) є обов'язковими для виконання роботодавцем (ст. 17 Закону №875).

Висновок: Надана працівником довідка МСЕК є достатньою підставою і для надання йому щорічної відпустки тривалістю 26 календарних днів (якщо це III група), і для застосування ставки ЄСВ 8,41%. Відсутність ІПР не позбавляє ні працівника, ні роботодавця цих прав.