За загальним правилом, працівників приймають за трудовим договором на підприємство як на основне місце праці, так і за сумісництвом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 24 Кодексу законів про працю при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Але чи є серед них підтвердження того, що працівник одночасно працює чи не працює у іншого роботодавця, і режиму такої роботи?
Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 03.04.1993 р. №245 робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.
Також нагадаємо, що відповідно до ст. 25 КЗпП, при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, документи, подання яких не передбачено законодавством.
Чи не єдиним критерієм роботи за основним місцем є наявність трудової книжки за таким місцем роботи. Тому, якщо працівник при прийнятті на робот надає трудову книжку, у заяві про прийняття на роботу він вказує “... на основне місце праці...”. Якщо працівник не надає трудову книжку, але бажає працевлаштуватися саме за основним місцем роботи, роботодавець має поцікавитися, а де така трудова книжка? Якщо це перше місце роботи, роботодавець заводить трудову книжку протягом 5 днів після початку трудових відносин. Якщо трудова книжка втрачена, роботодавець допомагає її відновити за правилами, встановленими Інструкцією №58.
Якщо працівника приймають за сумісництвом, то подання трудової книжки не вимагається, згоди роботодавця з основного місця праці не вимагається і в заяві про прийняття на роботу працівник вказує “... на роботу за сумісництвом...”. При цьому, підприємство, яке приймає працівника за сумісництвом чинним законодавством не зобов'язане з'ясовувати, чи має такий працівник основне місце праці.