Відповідальність за порушення строків оплати відпусток та розрахунку при звільненні

За порушення трудового законодавства насьогодні чинним законодавством передбачено застосування фінансових санкцій до підприємства за ст. 265 КЗпП, а також адміністративного штрафу до його посадових осіб. За грубі порушення трудового законодавства передбачено також кримінальну відповідальність, але в описаній у запитанні ситуації грубих порушень, на наш погляд, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 115 КзПП, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Стаття 265 КЗпП передбачає ряд правопорушень, що досить складно відмежувати один від одного. В бухгалтерській аналітиці зустрічаються позиції авторів про те, що наведені порушення можуть підпадати під дію норм, передбачених абзацами 3, 4, або 6 ч. 2 ст. 265 КзПП. Відповідні норми передбачають різні санкції: від 1 до 10 мінімальних зарплат.

На нашу думку, відповідальність за абз. 3 ч. 2 ст. 265 КзПП – порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, – може наставати лише в разі, якщо відпускні або розрахунок при звільненні були виплачені більше як з місячною затримкою або не в повному обсязі. За цією нормою передбачено штраф на підприємство в розмірі 3 мінімальних зарплат.

У решті випадків – діятиме норма абз. 6 ч. 2 ст. 265 КзПП – порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абз. 2-5 ч. 2 цієї статті. За цією нормою передбачено штраф на підприємство в розмірі 1 мінімальної зарплати.

Щодо третього варіанту, норми абз. 4 ч. 2 ст. 265 КзПП – недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, то законодавець прямо не розкриває змісту цього поняття. А тому деякі фахівці схильні тлумачити його розширено*. За такого підходу будь-які порушення в оплаті праці (в т.ч. і щодо строків) будуть підпадати під цю норму, і тоді існує ризик застосування штрафу до підприємства в розмірі 10 мінімальних зарплат. На нашу думку, ця норма не може бути застосована до описаних порушень, оскільки юридична відповідальність не може застосовуватися за аналогією.

*  Наприклад, див.:  Мінімальні гарантії в оплаті праці та відповідальність за їх порушення

Щодо адмінштрафу на посадових осіб, то відповідні порушення охоплюються ч. 1 ст. 41 КпАП і за них передбачено штраф від 30 до 100 нмдг. Нагадаємо, що після спливу 3 місяців після вчинення правопорушення, згідно зі ст. 38 КпАП особа вже не може бути притягнена до адміністративної відповідальності.

Стосовно перспектив оспорити штраф у суді, то існує думка про те, що працівники можуть досягнути з адміністрацією угоди про виплату відпускних у зручний для них час. На користь цієї позиції стоїть норма параграфу 2 ст. 7 Конвенції №132 Міжнародної організації праці про оплачувані відпустки, ратифікованої Законом України від 29 травня 2001 року №2481-III. Згідно з цією нормою, суми,  що  належать до виплати  за час відпустки, виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця. Відповідно деякі роботодавці пропонують працівникам написати заяву з проханням виплачувати відпускні в найближчі строки виплати зарплати. За наявності таких заяв суд може стати на сторону роботодавця. Однак регулярне застосування відповідних підходів є ризикованими з огляду на наявність спеціальної імперативної норми національного законодавства.

Необхідно також звернути увагу на відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Адже, крім вищезазначених фінансової санкції та адміністративного штрафу, що сплачуються на користь держави, законодавство передбачає виплату працівникові середнього заробітку.

Так, відповідно до ст. 116 КзПП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Згідно ж із ст. 117 КзПП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Щодо поточної судової практики з цього питання, ми про це писали тут: Чим загрожує невиплата компенсації за роботу у відрядженні у вихідні дні. Зверніть особливу увагу на останній абзац цієї статті.