Медогляди працівників: нюанси організації та обліку

Обов'язковий медогляд

Обов'язкові медичні огляди передбачаються трудовим та санітарним законодавством, а також значною кількістю спеціальних нормативно-правових актів. Їх можна поділити на попередні, періодичні та позачергові.

Попередні проводяться до прийняття працівника на роботу, періодичні — під час трудової діяльності, а позачергові — за заявою працівника або з ініціативи роботодавця (якщо цього потребує стан здоров'я працівника).

Так, наприклад, згідно зі ст. 17 Закону про охорону праці передбачаються обов'язкові попередній і періодичні медичні огляди.

Розглянемо основні види медогляду в таблиці. Слід мати на увазі, що в деяких сферах діяльності законодавство може передбачати інші (додаткові) види медогляду — наприклад, медогляд водіїв (у т. ч. передрейсовий та післярейсовий), психіатричний і наркологічний профмедогляди тощо).

Так, наприклад, порядок проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів визначено в розділі IV Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом МОЗ та МВС від 31.01.2013 р. №65/80.

У більшості випадків з погляду трудового законодавства вони мають ті самі правові наслідки, що й розглянуті в таблиці медогляди.

Обов'язковість медогляду

Якщо йдеться про попередній медогляд, то згідно з ч. 2 ст. 24 КЗпП, крім паспорта, при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також, зокрема, документ про стан здоров'я. Це і є документ про попередній медогляд. Якщо робота працівникові протипоказана, роботодавець не лише має право, а й повинен відмовити особі в прийнятті на таку роботу.

Таблиця

Основні види медоглядів

Працівники зобов'язані проходити періодичний медогляд (ст. 159 КЗпП) і не мають права відмовитися від нього. Згідно зі ст. 46 КЗпП, допускається відсторонення працівника від роботи в разі відмови або ухилення його від обов'язкових медичних оглядів. Про відсторонення виноситься наказ або розпорядження роботодавця.

У п. 3.9 Порядку №246 зазначено, що роботодавець має право в установленому законодавством порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медогляду, до дисциплінарної відповідальності. Справді, непроходження медогляду є порушенням обов'язків працівника, покладених на нього законом, а невиконання цього обов'язку може тягнути за собою дисциплінарну відповідальність.

Періодичність медогляду

Згідно з п. 2.7 Порядку №246, періодичність періодичного медогляду — не рідше одного разу на два роки. Проте вона може змінюватися СЕС у бік зменшення залежно від різних факторів або бути встановленою для окремих категорій працівників (наприклад, щороку проходять медогляд особи віком до 21 року). Для осіб, зобов'язаних проходити наркологічні та психіатричні профмедогляди, їх періодичність установлюється вищезгаданими постановами КМУ окремо.

Фінансування медогляду

В усіх випадках проведення медоглядів, розглянутих у таблиці, здійснюється за рахунок роботодавців — юридичних та фізичних осіб (ст. 169 КЗпП, ст. 17 Закону про охорону праці, п. 2.4 — 2.5 Порядку №246, пункт 2 Порядку №559). Навіть у разі якщо підприємство лише планує прийняти працівника на роботу, але він підлягає попередньому медогляду, такий медогляд згідно зі встановленими правилами проводиться коштом підприємства.

Схема організації медогляду відповідно до Порядку №246

1. Щорічне до 1 грудня встановлення СЕС за заявкою роботодавця переліку категорій, що підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду зі складанням акта за формою додатка 1 до Порядку №246.

2. Складання на підставі акта поіменного списку працівників, які підлягають у наступному році періодичному медогляду, узгодження його в СЕС (у 4-х примірниках: для підприємства, СЕС, закладу охорони здоров'я та органу ФСС) за формою додатка 2 до Порядку №246.

3. Укладення (поновлення) договору про проведення медоглядів із закладом охорони здоров'я і надання йому згаданого списку.

4. Видача особам, що підлягають попереднім медоглядам, скерувань за формою додатка 3 до Порядку №246.

5. Складання закладом охорони здоров’я плану-графіка проходження медогляду (із зазначенням конкретних аналізів, досліджень, лікарів, огляду в яких підлягає працівник), погодження його з роботодавцем та СЕС.

6. Проходження медогляду (з пред'явленням працівником паспорта, а для попереднього медогляду — також і скерування).

7. Пред'явлення працівниками, що зобов'язані проходити первинні та періодичні наркологічні і психіатричні профогляди, відповідних документів про їх проходження. Порядок проходження цих медоглядів і відповідні переліки працівників визначені постановами КМУ від 06.11.97 р. №1238 та від 27.09.2000 р. №1465 відповідно.

8. У разі виникнення підозр на наявність профзахворювання заклад охорони здоров'я може запросити у СЕС санітарно-гігієнічну характеристику умов праці працівника, а також може скерувати його на додаткові дослідження та консультації.

9. Видача довідки працівнику про проходження попереднього (періодичного) медогляду за формою додатка 8 до Порядку №246.

10. Складання заключного акта за результатами медогляду всіх працівників за формою додатка 9 до Порядку №246. В акті наводяться статистика медогляду та комплекс оздоровчих заходів, що його роботодавець повинен реалізувати до наступного медогляду.

11. Інформування роботодавцем працівника за результатами медогляду про можливість або неможливість роботи за професією.

Для медоглядів, пов'язаних з одержанням особистої медичної книжки, процедура простіша. Роботодавець складає за погодженням із СЕС список працівників, які повинні пройти медогляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець надсилає до закладу чи установи охорони здоров'я відповідного листа.

Якщо працівник заплатив за медогляд

Деякі медогляди, незважаючи на їх обов'язковість, на практиці працівники або особи, які лише влаштовуються на роботу, нерідко проходять у лікувальних закладах за місцем проживання або інших та оплачують їх самостійно. Таке часто трапляється з медоглядом водіїв, зокрема наркологічним та психіатричним, а також медоглядом на одержання особистої медичної книжки.

Оскільки відповідні медогляди за законодавством повинні проводитися за рахунок роботодавця, є підстави для відшкодування працівникам витрат на підставі авансових звітів, звичайно, за умови надання необхідних документів. Як правило, це має бути фіскальний чек або рахунок і банківська квитанція (див. приклад 1).

Приклад 1 Водій надав фіскальний чек про оплату за періодичний медогляд на суму 180 грн з ПДВ. Відповідна сума на підставі авансового звіту відображається в обліку проведенням Д-т 23, 91, 92, 93, 94 (залежно від функціональних обов'язків водія) К-т 372 на суму 150 грн, Д-т 641/ПДВ КІт 372 на 30 грн (сума ПДВ).

Гарантії працівникам

КЗпП у ст. 123 гарантує збереження за працівниками, зобов'язаними проходити медичний огляд (медичне обстеження), середнього заробітку за місцем роботи. Згідно з п. 2 Порядку №100, середній заробіток для такого випадку обчислюється за 2 останні місяці (за відпрацьований час) (див. приклад 2).

Щодо осіб, які лише влаштовуються на роботу, то, ясна річ, жодні виплати за період проходження медогляду їм не здійснюються (звичайно, крім випадків, коли працівники вже зараховані на військову чи іншу публічну службу та проходять в окремих випадках спеціальні медкомісії в період служби, що передбачається спеціальним законодавством).

Звертаємо увагу, що в окремих випадках, у разі виявлення захворювань, працівники скеровуються під час медогляду до стаціонарних закладів охорони здоров'я, де іноді можуть бути госпіталізовані. У цих випадках працівник матиме листок непрацездатності за період стаціонарного лікування, який підлягає оплаті на загальних засадах.

Приклад 2 Старший інженер Петришин В. В. скерований на обов'язковий медогляд, який триває в квітні 2016 р. 3 робочі дні. Заробітна плата в лютому 2016 р. становила 3700 грн (21 відпрацьований день), у березні 2016 р. — 1200 грн (7 відпрацьованих днів), відпусткові за березень — 2400 грн, лікарняні за березень — 3400 грн.

Для обчислення середньої зарплати зарплату за 2 місяці (без урахування лікарняних та відпусткових) ділимо на кількість відпрацьованих за 2 місяці днів (3700 грн + 1200 грн) : (21 + 7) = 175 грн/день.

Отже, за 3 робочі дні проходження медогляду працівнику належить оплатити 175 грн х 3 дні = 525 грн.

Відповідальність за відмову від медогляду

Для працівників законодавством передбачено два види дисциплінарної відповідальності — догана або звільнення. Однак, говорячи про можливе звільнення за відмову від медогляду, слід знати, що окремої підстави для звільнення за це немає, а при порушенні трудових обов'язків КЗпП допускає звільнення лише в разі, коли таке порушення було систематичним, без поважних причин і за умови що протягом року до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного (догана) чи громадського стягнення. Таке звільнення також потребує згоди профкому.

Це означає, що звільнити за відмову від медогляду законно досить важко (щоб не сказати — неможливо). Адже працівник завжди може посилатися на порушення в результаті призначення обов'язкового медогляду його гарантованого законом права на вільний вибір лікаря (ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я, ч. 2 ст. 284 ЦКУ), що, на нашу думку, є доволі вагомою поважною причиною.

Проте закон не встановлює обмежень тривалості відсторонення від роботи без збереження зарплати в разі відмови працівника від медогляду.

Якщо робота протипоказана

За п. 3.6 згаданого Порядку №246, роботодавець не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров'я.

У такому разі працівникові має бути запропонована робота, яка є на підприємстві, що не протипоказана йому за станом здоров'я. А в разі її відсутності або відсутності згоди працівника відбувається звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП — у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню цієї роботи. Таке звільнення потребує обов'язкової згоди профкому, якщо працівник є членом профспілки. Звільнення з ініціативи роботодавця взагалі забороняється стосовно вагітних жінок, одиноких матерів та жінок, які мають дитину віком до 3-х років, та деяких інших (ст. 184 КЗпП). У разі якщо таким особам робота протипоказана за станом здоров'я, для них треба знаходити іншу роботу.

Бухоблік витрат

Витрати на проведення обов'язкового медогляду є витратами з охорони праці і відповідно до п. 15.8 П(С)БО 16включаються до загальновиробничих витрат. Це означає їх облік за дебетом рахунку 91 з наступним розподілом на собівартість виробленої продукції (рахунок 23 за аналітикою) або віднесенням до собівартості реалізованої продукції (в частині нерозподілених постійних загальновиробничих витрат).

Але в окремих випадках, коли медогляд стосується працівників, що виробляють лише один або деякі види продукції, і не стосується інших, наказом про облікову політику може бути визначено витрати на медогляд як прямі. У такому разі вони підлягають віднесенню на собівартість конкретних видів продукції (в дебет рахунку 23).

До загальновиробничих витрат, на нашу думку, слід відносити і середню зарплату за період медогляду (дебет рахунку 23). Проте в разі якщо підприємство вважає розміри відповідних витрат неважливими для прийняття управлінських рішень, то за наказом про облікову політику середній заробіток може нараховуватися і відноситися на витрати в тому самому порядку, що й зарплата працівників.

Приклад 3 Підприємство уклало договір із закладом охорони здоров'я на проведення медогляду працівників. На підставі списку працівників заклад охорони здоров'я надав рахунок, і йому перераховано 23000 грн без ПДВ. Відповідне відображається проведенням Д-т 371 (631) К-т 311. За результатами проведення медогляду на підставі заключного акта здійснюється проведення Д-т 91 (23) К-т 631, за потреби відображається закриття рахунку виданих авансів Д-т 631 К-т 371.

Облік ПДВ

Щодо оподаткування медогляду ПДВ, то підходи лікувальних закладів до цього питання є різними.

Згідно з пп. 197.1.5 ПКУ, постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію, звільняється від ПДВ. Однак із цього правила є кілька винятків, зокрема проведення профілактичних медоглядів із підготовкою висновку про стан здоров'я на прохання громадян, проведення медогляду для видачі посвідчення водія, дозволу на право отримання та носіння зброї громадянам (крім військовослужбовців і посадових осіб, носіння зброї якими передбачено законодавством), відповідних документів на виїзд громадян за кордон, зокрема на відпочинок чи у службові відрядження (крім державних службовців, робота яких пов'язана з такими виїздами і які мають відповідні медичні документи), тощо.

Тож обов'язкові медогляди, за які сплачує роботодавець відповідно до укладеного договору, не оподатковуються ПДВ. Деякі медогляди, зокрема медогляди водіїв, навіть не для отримання посвідчення, а періодичні, лікувальні заклади часто оподатковують ПДВ. Також вони нерідко оподатковують ПДВ випадки оплати громадянами медоглядів, якщо така оплата здійснюється самостійно (часто це стосується попередніх медоглядів для одержання особистої медичної книжки). І навпаки, деякі медичні заклади державної та комунальної власності не є платниками ПДВ, бо не досягають річного обсягу оподатковуваних операцій 1 млн грн для обов'язкової реєстрації. Тож навіть для медоглядів, які оподатковуються ПДВ, відповідні суми на практиці можуть значитися без ПДВ. Тому податковий облік відповідних операцій має здійснюватися з урахуванням податкового статусу лікувального закладу.

ПДФО, ВЗ, ЄСВ

Відповідно до пп. 165.1.19 ПКУ, не включаються до складу доходу платника і не оподатковуються ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються роботодавцем як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку, в тому числі щодо витрат роботодавця на обов'язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом про захист від інфекційних хвороб. Як бачимо, законодавець прямо вказує на витрати роботодавця щодо медогляду, пов'язаного з одержанням особистої медичної книжки. Але, на нашу думку, поняття «медичне обслуговування платника податку» охоплює всі медичні послуги, до яких належить і інший медогляд. Відповідні витрати роботодавця можуть розглядатися як допомога на відповідне медичне обслуговування.

А тому витрати на всі медогляди не можуть розглядатися як оподатковуваний дохід працівника і оподатковуватися ПДФО та військовим збором та бути базою для нарахування ЄСВ.

Щодо відображення витрат на медогляд у формі №1ДФ*, то тут думки фахівців різняться. Одні вважають, що відповідні витрати слід відображати з кодом 143. Інші зазначають, що в частині обов'язкового медогляду — це витрати роботодавця, що взагалі не слід розглядати як доходи працівника, а тому не треба персоніфікувати й відображати в ф. №1ДФ. Відображення в цій формі доходу підтверджує аргументацію застосування пп. 165.1.19 до цих витрат, але може привернути увагу під час перевірки на дотримання умов цієї статті.

* Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затверджений наказом Міністерства фінансів від 13.01.2015 р. №4. 

Отже, на нашу думку, відображати витрати на медогляд у вигляді доходів працівників (за кодом 143) слід лише у разі необов'язкових медоглядів та оплати різних медичних послуг (якщо роботодавець формулює відповідні виплати як допомогу на медичне обслуговування конкретних працівників).

Добровільні медогляди

В окремих випадках роботодавці можуть організовувати проведення добровільних періодичних медоглядів працівників у вигляді соцпакета шляхом укладення договору із закладом охорони здоров'я. Витрати на відповідні медогляди також, на нашу думку, не оподатковуються ПДФО, бо є допомогою на медичне обслуговування фізосіб їхнім роботодавцем. Стосується це і випадків, коли медогляд оплачується підприємством щодо однієї людини (працівника). Причому під медоглядом може розумітися не обов'язково огляд у кількох лікарів, а й огляд окремими спеціалістами, які цікавлять працівника.

Добровільні (тобто не визначені законодавством як обов'язкові) медогляди можуть бути передбачені колективним договором, актом роботодавця, зокрема планом заходів з охорони праці. Відповідне характеризує і порядок їх бухгалтерського обліку.

Щодо ПДВ, то, як правило, при необов'язкових медичних оглядах визначаються конкретні медичні послуги, що надаються працівнику (огляди в конкретних лікарів, конкретні лабораторні чи інструментальні дослідження), що можуть, однак, бути наведені в рахунках як деталізовано, так і узагальнено. Тож у більшості випадків ці послуги не оподатковуватимуться ПДВ. Якщо ж заклад охорони здоров'я є платником ПДВ і надає послуги з добровільного медогляду із оподаткуванням їх ПДВ, підприємство має підстави включити відповідні суми до податкового кредиту.

На нашу думку, у випадках, коли йдеться про соцпакет, тобто відповідні витрати на медобслуговування здійснюються згідно з умовами трудового чи колективного договору, або інші обов'язкові для працівника і роботодавця правила, мови про те, що ці витрати не є госпдіяльністю, бути не може, і підприємство не повинне нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ за п. 198.5 ПКУ.