Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором

Трудові відносини у фермерському господарстві регулюються ст. 27 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV.

Так, цією статтею передбачено, що трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю.

Крім того, з особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір у письмовій формі. В ньому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо).

А от ст. 3 Закону про фермерське господарство чітко встановлено, що членами фермерського господарства не можуть особи, які працюють у ньому за трудовим договором.

Отже, враховуючи норми Закону про фермерське господарство, трудовий договір може укладатися тільки з особами, які залучаються до роботи в фермерському господарстві та які не є членами такого фермерського господарства.

Тому, якщо голова фермерського господарства не є його членом, то він має працювати за трудовим договором. У такому разі у табелі робочого часу вказується відповідний робочий час та нараховується та виплачується йому зарплата за загальними правилами. Слід зазначити, що оскільки голова фермерського господарства працює за сумісництвом, то на підставі п.1 ст. 102-1 КЗпПУ він одержує заробітну плату за фактично виконану роботу.

В іншому випадку виплати голові фермерського господарства проводяться за правилами та відповідно до зазначених у статуті розмірів.