Зарахування часу відпусток без збереження зарплати до стажу на щорічну відпустку

Більшість відпусток без збереження заробітної плати не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Винятком є лише ті неоплачувані відпустки, які роботодавець зобов'язаний надати певним категоріям працівників за їхнім бажанням (наприклад, пенсіонерам, особам з інвалідністю тощо). Підхід до всіх працівників однаковий, але право на пільгові відпустки мають лише визначені законом категорії.

Зміни щодо цього питання відбулися 24 грудня 2023 року із набранням чинності Законом №3494. Розглянемо детальніше, які відпустки зараховуються до стажу, а які — ні.

1. Відпустки без збереження зарплати, що НЕ зараховуються до стажу

З 24 грудня 2023 року час перебування у відпустках, наданих за згодою сторін, не включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ч. 4 ст. 26 Закону про відпустки). Це правило стосується двох основних видів відпусток без збереження заробітної плати:

Відпустка за сімейними обставинами та з інших причин

Надається за згодою між працівником та роботодавцем на термін до 30 календарних днів на рік (ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки).

Відпустка на час воєнного стану

Надається на прохання працівника без обмеження строку протягом дії воєнного стану (ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки).

Звертаємо увагу, до 24 грудня 2023 року період відпустки без збереження зарплати на час воєнного стану зараховувався до стажу для щорічної відпустки. Після цієї дати — вже ні. Тобто:

• періоди відпустки з 24.12.2023: не зараховуються у стаж;
• періоди відпустки до 23.12.2023 включно: зараховуються (закон зворотної сили не має).

·       Відпустка для ВПО та тих, хто за кордоном (ч. 4 ст. 12 Закону №2136)

Це відпустка до 90 календарних днів, яку роботодавець зобов’язаний надати. Цей період ніколи не зараховувався до стажу (пряма норма Закону №2136).

Відпустки без збереження зарплати, що ЗАРАХОВУЮТЬСЯ до стажу

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки.

З урахуванням змін, до стажу для щорічної відпустки продовжують зараховуватися періоди відпусток без збереження зарплати, які надаються працівникові в обов'язковому порядку за його бажанням. Перелік таких відпусток визначено у ст. 25 Закону про відпустки. До них належать, наприклад, відпустки:

• матері або іншій особі для догляду за дитиною до 6 років (на підставі медичного висновку);
• учасникам війни, особам з інвалідністю внаслідок війни (тривалістю до 14 календарних днів щорічно);
• пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи (тривалістю до 30 календарних днів щорічно);
• особам з інвалідністю I та II груп (тривалістю до 60 календарних днів щорічно);
• працівникам, які одружуються (тривалістю до 10 календарних днів) та інші.

Чи для всіх категорій працівників однаковий підхід?

Так, правила розрахунку стажу єдині для всіх. Проте право на отримання обов'язкової відпустки без збереження зарплати (яка зараховується до стажу) мають лише ті категорії працівників, які прямо перелічені у ст. 25 Закону про відпустки.

Отже, важливим є не статус працівника, а підстава надання відпустки.

Висновки: При розрахунку кількості днів щорічної відпустки працівникам потрібно розділяти періоди в яких надавалася відпустка без збереження зарплати: до 23.12.2023 р. дні відпустки нараховуються, а з 24.12.2023 р. — вже ні.