Розрахунок компенсації працівнику при звільненні за час перебування у відпустці без збереження зарплати

Відпустка за ч. 3 ст. 12 Закону №2136

Частиною 3 ст. 12 Закону №2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. 

Тож працівник може скористатися даною нормою та написати заяву на відпустку без збереження зарплати на час воєнного стану, а роботодавець видати відповідний наказ. 

Тобто роботодавець має право, незалежно від місця розташування підприємства та місця перебування працівника (на території бойових дій чи поза нею), надавати працівнику відпустку без збереження заробітної плати на час воєнного стану (за його заявою та виключно за його бажанням) без обмеження строку.

Нагадаємо, що починаючи з 24 грудня 2023 року, почали діяти зміни до Закону про відпустки, внесені Законом №3494. А саме, до ст. 26 Закону про відпустки було додано нову частину четверту, відповідно до якої відпустка без збереження зарплати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. 

Тобто виходить, що перебування працівника у відпустці без збереження зарплати у зв'язку з воєнним станом до 24.12.2023 року дає йому право на стаж згідно з ст. 9 Закону про відпустки, відповідно і на дні щорічної відпустки та їх компенсацію при звільненні, окрім працівників, які виїхали за кордон (бо діє обмеження в 90 к.днів). А починаючи з 24.12.2023 року працівник, який перебуває/продовжує перебувати у відпустці без збереження зарплати, втрачає право на стаж, на дні щорічної відпустки та, відповідно, на їх компенсацію.

Відпустка за ч. 4 ст. 12 Закону №2136

Частина 4 ст. 12 Закону №2136 передбачає, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше ніж 90 к. днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

Тут уже думка роботодавця щодо цієї відпустки не має значення, роботодавець зобов’язаний надати відпустку працівнику, що покинув своє місце проживання.

Тобто роботодавець і надалі надає працівнику (який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи) відпустку без збереження на час воєнного стану без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки (так як передбачено ч. 3 ст. 12 Закону №2136), проте з однією відмінністю: до стажу, що дає право на дні щорічної відпустки (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки), увійдуть лише 90 к., а от решта днів такої відпустки не даватиме права працівникові на дні щорічної відпустки. 

Відлік цих 90 к. д. потрібно починати з дня дії Закону №2352, тобто з 19 липня 2022 року, розуміючи, що Закон не має зворотної сили. Оскільки правила обрахування строків визначено ст. 241-1 КЗпП, де зазначено, що строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Отже, працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, перебуваючи у відпустці за власний рахунок, матиме право на дні щорічної відпустки до 19 жовтня, починаючи з 20 жовтня право на дні щорічної відпустки втрачаються.

Кількість днів відпустки, що підлягає компенсації при звільненні працівника 

Вище ми з’ясували, що перебування працівника у відпустці без збереження зарплати дає йому право на дні щорічної відпустки за умови перебування його в Україні. 

У працівника, який перебуває за кордоном до 20.10.2022 р. є дні відпустки. 

Працівник, який під час відпустки без збереження перебуває в Україні, має право на дні щорічної відпустки до 23.12.2023 року включно.

До цих днів додаються всі інші календарні дні щорічної відпустки, що накопичилися і не були використані за час перебування у трудових відносинах з роботодавцем до вказаної дати. Після цієї дати і до дати звільнення права на дні відпустки у вас немає, як і немає жодного відпрацьованого дня (бо працівник й досі перебуває за кордоном та звільняється). Тому, якщо у працівника є в наявності невикористані відпустки, бухгалтер має їх вираховувати за карткою №П-2 за кожен робочий рік.

Розрахунок компенсації

З 12.09.2023 року працюють нові правила, затверджені Постановою №957 та викладені в абз. 2 пп. 2 Порядку №100. Відповідно до них, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. 

У даному випадку, у працівника немає жодного повного відпрацьованого місяця (з 1-го по 1 число), тому виходить, що у працівника відсутній розрахунковий період. А якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абз. 3-5 пп. 4 Порядку №100 (абз. 8 пп. 2 Порядку №100). Відповідно до яких, у разі відсутності в розрахунковому періоді заробітної плати, середня розраховується з установленої в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. У випадку, якщо оклад є меншим за МЗП, то розрахунок слід проводити з МЗП.

Для розрахунку сумарного заробітку потрібно посадовий оклад (мінімальну заробітну плату) помножити на кількість місяців розрахункового періоду (12 місяців 2023), бо розрахунковий період січень 2023 – грудень 2023 р.

Отже, для визначення суми середньої зарплати отриманий сумарний заробіток слід поділити на кількість календарних днів у розрахунковому періоді. Для визначення суми компенсації отриманий розмір середньої треба помножити на кількість днів невикористаної відпустки, набутих станом на 31.12.2023 року.