Компенсація днів щорічної відпустки при звільненні за час перебування у відпустці без збереження зарплати за кордоном

Запитання:

1. За якими статтями Закону та їх частинами мали бути оформлені відпустки без збереження заробітної плати під час воєнного стану за період з 19.07.2022 року по 08.05.2025 року, якщо керівництво жодного разу не відмовило працівнику у їх наданні?
2. Чи є у працівника право на оплачувану відпустку за період з 17.10.2022 року по 23.12.2023 року як у працівника, що виїхав та перебуває за кордоном?
3. Якої тривалості мала бути така відпустка в розрахунку за рік, якщо моя щорічна відпустка, крім 24 календарних днів, включала додаткову за ненормований час? 

Відповідь:

Розглянемо, за якими статтями Закону та їх частинами мали бути оформлені відпустки без збереження заробітної плати під час воєнного стану за період з 19.07.2022 року по 08.05.2025 року, якщо керівництво жодного разу не відмовило працівнику у їх наданні. Відповідь на це запитання шукаємо у Законі №2136, зокрема у ст. 12. 

Так, частиною 3 ст. 12 Закону №2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки.

Тож працівник може скористатися цією нормою та написати заяву на відпустку без збереження зарплати на час воєнного стану, а роботодавець — видати відповідний наказ.

Тобто роботодавець має право, незалежно від місця розташування підприємства та місця перебування працівника (на території бойових дій чи поза нею), надавати працівникові відпустку без збереження заробітної плати на час воєнного стану (за його заявою та виключно за його бажанням) без обмеження строку.

Звертаємо увагу! Ця відпустка надається за умови, що роботодавець не заперечує проти відпустки працівника. Якщо ж роботодавець проти, він має право не надати такої відпустки.

Згідно зі ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, зокрема, час, який працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки.

Тож якщо працівник перебуває у відпустці без збереження зарплати на час дії воєнного стану, цей період включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Нагадаємо, що воєнний стан продовжено строком на 90 діб — до 21 листопада 2022 року згідно із Законом від 15.08.2022 р. №2500-ІХ, який затверджує Указ Президента від 12.08.2022 р. №573/2022.

Частина 4 ст. 12 Закону №2136 передбачає, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше ніж 90 к. д., без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

Тут уже думка роботодавця щодо цієї відпустки не має значення — роботодавець зобов’язаний надати відпустку працівникові, що покинув своє місце проживання.

Тобто роботодавець і надалі надає працівникові (який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи) відпустку без збереження на час воєнного стану без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки (так, як передбачено ч. 3 ст. 12 Закону №2136), проте з однією відмінністю: до стажу, що дає право на дні щорічної відпустки (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки), увійдуть лише 90 к. д. (це 6 к. д. до щорічної основної відпустки), а ось решта днів такої відпустки не даватиме права працівникові на дні щорічної відпустки.

Відлік цих 90 к. д. потрібно починати з дня дії Закону №2352, тобто з 19.07.2022 р., розуміючи, що закон не має зворотної сили. Позаяк правила обчислення строків визначено ст. 241-1 КЗпП, де зазначено, що строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Отже, працівник, який виїхав за межі території України та перебував у відпустці за власний рахунок за ч. 4 ст. 12 Закону №2136, має право на дні щорічної відпустки до 19 жовтня 2022 року, а починаючи з 20 жовтня 2022  року право на дні щорічної відпустки втрачаються.

В контексті статті "або набув статусу внутрішньо переміщеної особи" не має відношення до особи, яка перебуває за кордоном. Бо особи, які знаходилися чи знаходяться за кордоном, не отримують статусу ВПО. Статус ВПО отримали особи, які переміщуються по Україні.

Відображення відпустки без збереження в табелі

Відпустку без збереження заробітної плати (незалежно від її виду) відображають у табелі літерним кодом «НА» або цифровим — «18».

Щодо того, чи є у працівника право на оплачувану відпустку за період з 17.10.2022 року по 23.12.2023 року як у працівника, що виїхав та перебуває за кордоном та якої тривалості мала бути така відпустка в розрахунку за рік, якщо  щорічна відпустка, крім 24 календарних днів, включала додаткову за ненормований час зазначимо: 

Частина 4 ст. 12 Закону №2136 передбачає, що у період дії воєнного стану надання роботодавцем працівнику, який виїхав за межі території України, відпустки без збереження зарплати із збереженням стажу та права на дні щорічної відпустки можливе тільки до 19.10.2022 р. включно.

Надалі працівника потрібно табелювати "НЗ" (відсутність з нез'ясованих причин), і це не дає права на стаж, відповідно, і на дні щорічної відпустки за час перебування у відпустці без збереження з 20.10.2022 по 23.12.2023, зрозуміло, і до дня звільнення. Якби працівник по сплину 90 днів (20.10.2022) повернувся в Україну і надав заяву роботодавцеві на відпустку без збереження, то її вже надали б за п. 3 ст. 12 Закону №2136 (див. вище), і він мав би право на стаж та дні щорічної відпустки до 23.12.2023 р. включно.

Нагадаємо, що починаючи з 24 грудня 2023 року, почали діяти зміни до Закону про відпустки, внесені Законом №3494. А саме, до ст. 26 Закону про відпустки було додано нову частину 4, відповідно до якої відпустка без збереження зарплати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Тобто виходить, що перебування працівника у відпустці без збереження зарплати у зв'язку з воєнним станом до 24.12.2023 року дає йому право на стаж згідно з ст. 9 Закону про відпустки, відповідно, і на дні щорічної відпустки та їх компенсацію при звільненні, окрім працівників, які виїхали за кордон (бо діє обмеження в 90 к.днів). А починаючи з 24.12.2023 року працівник, який перебуває/продовжує перебувати у відпустці без збереження зарплати, втрачає право на стаж, на дні щорічної відпустки та, відповідно, на їх компенсацію. Заяви, що надавалися працівником кожні 90 к.д., давали лише право на те, щоб роботодавець не звільнив його за відсутність на роботі понад 4 місяці за п. 8-3 ст. 36 КЗпП, бо через заяву він давав про себе знати.

Тож, у випадку перебування під час відпустки без збереження зарплати за кордоном, до стажу, що дає право на дні щорічної відпустки (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки), увійдуть лише 90 к. днів, а ось решта днів такої відпустки не даватиме права працівникові на дні щорічної відпустки. 

Окремо зазначимо за додаткову за ненормований час.

Період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати не враховується при визначенні права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Це пояснюється тим, що право на таку відпустку надається пропорційно часу, фактично відпрацьованому на посаді з ненормованим робочим днем, а періоди, коли працівник не працює (наприклад, перебуває у відпустці без збереження зарплати), не входять до стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку.

Таким чином, час перебування у відпустці без збереження зарплати не впливає на розрахунок тривалості додаткової відпустки за ненормований робочий день.

Кількість днів відпустки, що підлягає компенсації при звільненні працівника

Вище ми з’ясували, що перебування працівника у відпустці без збереження зарплати дає йому право на дні щорічної відпустки за умови перебування його в Україні. У працівника до 20.10.2022 р. є дні відпустки. До цих днів додаються всі інші календарні дні щорічної відпустки, що накопичилися і не були використані за час перебування у трудових відносинах з роботодавцем до вказаної дати. Після цієї дати і до дати звільнення права на дні відпустки у вас немає, як і немає жодного відпрацьованого дня (бо працівник й досі перебуває за кордоном та звільняється). Тому, якщо у працівника є в наявності невикористані відпустки до 20.10.2022 р., бухгалтер має їх вираховувати за карткою П-2 за кожен робочий рік.