Договір страхування життя працівниці, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною

Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Пунктом 1 ст. 7 Закону про ЄСВ передбачено, що базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, іншізаохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці.

Статтею 2 Закону про оплату праці визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до пп. 2.3.4 Інструкції №5 до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у пп. 3.5. Інструкції №5) на користь працівників, пов’язаних з добровільним (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії.

Крім того,  згідно з пп. 2 розд. ІІ Переліку №1170 до видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ, відноситься платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей.

Отже, суми страхових внесків, сплачених роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя за найманих працівників, є складовою заробітної плати, тому є базою нарахування ЄСВ.

За загальним правилом, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, роботодавець має виконувати вимогу щодо нарахування ЄСВ на суму доходу основного працівника, якщо такий дохід менше мінімальної заробітної плати.

І тільки, якщо дохід у такого працівника відсутній, зокрема через перебування у відпустці без збереження зарплати, ЄСВ не нараховується, бо відсутня база для його нарахування.

Отже, незважаючи на те, що працівник повний місяць перебував у відпустці для догляду за дитиною, на його користь було проведено нарахування внеску на страхування життя, яке є складовою заробітної плати, то якщо сума такої виплати є менше розміру МЗП встановленої в місяці нарахування, то роботодавець повинен донарахувати ЄСВ до мінімального розміру з відповідним відображенням у додатку 1 єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ.

Цивільно-правовий договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

Тобто договір ЦПД – це угода між фізособою-підприємцем чи юрособою (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Цивільно-правові відносини між працівником та суб’єктом господарювання регламентовані ЦКУ.

Сторонами цивільно-правового договору є замовник і виконавець. У разі укладення такого договору виконавець зобов’язується виконати певну роботу, надати послугу, а замовник — виплатити винагороду за виконану роботу чи надану послугу. Розмір винагороди визначається договором і не залежить від розміру мінімальної заробітної плати. Термін оплати зазначають у договорі.

Виконавець, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовує свою роботу (якщо іншого не передбачено цивільно-правовим договором) і виконує її на власний ризик.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє відносини за договорами ЦПХ від трудових, є те, що за договором ЦПХ основна трудова діяльність особи, як найманого працівника, залишається за його межами, а метою договору ЦПХ є отримання певного матеріального результату — виконаної роботи або наданої послуги. Також виконання певних робіт та послуг не має збігатися з посадовими обов’язками, які працівник виконує на цьому самому підприємстві за трудовим договором.

Результат таких робіт/послуг оформляється актом на підставі якого проводиться нарахування та виплата винагороди та окрім, додатків 5 та 4ДФ, відображається у додатку 1 єдиної звітності у місяці відповідного кварталу за кодом категорії особи “26”.

Отже,  якщо працівник виконує роботу (надає послуги) відповідно до цивільно-правового договору за основним місцем роботи, то до бази нарахування ЄСВ за звітний місяць включається як заробітна плата (дохід), так і сума винагороди. При цьому, якщо база нарахування ЄСВ буде меншою за розмір мінімальної заробітної плати, то єдиний соцвнесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки єдиного внеску у розмірі 22%.

Тож, стає зрозумілим, що потрібно прирівняти старахову виплату та винагороду нараховану працівниці за ЦПД для проведення доплати ЄСВ до мінімального розміру."