Статтею 50 КЗпП визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено даною статтею.
На роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП). Такі працівники одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Тобто на умовах неповного робочого часу можуть працювати працівники і за основним місцем роботи і за сумісництвом. Облік використання робочого часу здійснюється за кожний робочий день. Кількість відпрацьованого часу слід заповнювати у годинах.
Кількість годин, яку працівники бажають працювати на день, вони зазначають у заяві про прийом на роботу чи згодом. Тож, якщо працівник і за основним місцем роботи, і той, що працює за сумісництвом визначили в заяві бажання працювати з понеділка по п’ятницю по 4 години, то у табелі має бути відображено фактичне використання робочого часу, тобто 4 години в день (це і буде для розуміння 0,5 ставки).
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити