Відрядження із щоденним поверненням додому: як відшкодувати витрати?

Для того, щоб відповісти на це питання, треба згадати, що є відрядженням.

Справа в тому, що в КЗпП й досі визначення цьому терміну немає. А стаття 121, яка встановлює гарантії працівнику на час відрядження, лише оперує цим терміном, без його визначення. Єдине визначення ми можемо знайти в Інструкції №59. Вона, звісно, зараз регулює питання відряджень лише для бюджетників, проте небюджетні роботодавці можуть використовувати її в своїй діяльності як допоміжний документ. Тому роботодавці самі повинні визначити, що вони вважають відрядженням, і зафіксувати це рішення у розпорядчому документі, наприклад, у Положенні про службові відрядження.

Отже, якщо прибрати нюанси, які стосуються саме бюджетників, за Інструкцією №59 відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, установи та організації, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. 

Як бачимо, варіант із поверненням додому під час відрядження і новою поїздкою до місця відрядження в цьому визначенні не передбачений. Тому ідеальний варіант це вважати відрядженням одну поїздку за маршрутом «місце роботи» - «певна місцевість, де працівник буде виконувати службове завдання» - «місце роботи». 

Але на практиці цей маршрут може уточнюватись. Наприклад, місце роботи – це поняття значно ширше, ніж кабінет, у якому працює працівник. Як правило, під ним стосовно відрядження ми маємо на увазі місцевість, у якій знаходиться такий кабінет, завод, офіс тощо. У випадку, який зазначено в запитанні, місце роботи співпадає з місцем проживання працівника. Отже, фактично працівник регулярно на нього повертається. А відрядження триває, службове завдання ще не виконане – отже, він знову і знову їздить у місцевість, яка є місцем відрядження. 

Звісно, можна оформити кожну таку поїздку туди і назад як окреме відрядження. Проте, на нашу думку, це не має сенсу – адже головним фактором в цій ситуації є службове завдання, яке є однаковим і виконується щодня. Тому, на нашу думку, можна в наказі про відрядження, коли складається маршрут службової поїздки, зазначити, наприклад: "Дозволити працівнику у випадку необхідності (відсутності місця для проживання) щоденно повертатися додому з міста відрядження". 

До речі, у власне визначення відрядження, яке оформляється розпорядчим документом (зокрема, міститься у Положенні про службові відрядження), можна додати і цю можливість – щоденно їздити до місця відрядження та повертатися додому. На наш погляд, суттєвою ознакою відрядження, яяка відрізняє його від звичайної роботи, має бути не безперервне перебування працівника в іншій місцевості, а саме виконання роботи поза межами звичайного місця роботи (в іншому населеному пункті), яке потребує додаткових витрат на транспорт. При цьому можна не прив’язуватися до певного строку перебування в іншій місцевості.

В такому випадку роботодавець зможе відшкодувати працівнику витрати на щоденний проїзд. Так само, як в разі необхідності оплачують не лише витрати на проїзд з місця роботи до місця відрядження і назад, а і витрати на проїзд за місцем відрядження (на таксі, громадський транспорт тощо). Прямо такі нюанси не прописані в ст. 121 КЗпП, проте заборони цьому теж немає. Все вирішує необхідність таких витрат, організація умов для виконання службового завдання, яку має профінансувати роботодавець. 

Підтвердженням витрат на проїзд будуть квитки, квитанції або чеки на таксі тощо. Їх працівник повинен буде надати разом із авансовим звітом після закінчення відрядження. За ними визначатиметься і тривалість відрядження, яка має значення для нарахування добових. Адже тривалість відрядження наразі визначається не лише за наказом керівника, а і на підставі документів, які підтверджують факт перебування працівника у відрядженні. Їх перелік не обмежений, тобто, це можуть бути будь-які документи, які дають можливість визначити рух працівника з місця роботи до місця відрядження та назад, і дату остаточного повернення. У випадку, який ми розглядаємо, такою датою буде дата, зазначена у документі на проїзд додому, яка буде найближчою до дати складання авансового звіту.  І це буде останній день, за який працівник отримає добові (навіть, якщо в цей день він вже вийде на роботу і встигне попрацювати.