Упорядкування трудових відносин за однією посадою

Згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Тобто, на період перебування працівниці у відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами або по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, роботодавець має право прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово відсутньої працівниці до її виходу на роботу.  

Строковий трудовий договір та заява на прийняття на роботу обов’язково повинні вказувати на строковість трудових відносин щоб уникнути непорозумінь у разі звільнення у зв’язку із фактом виходу основного працівника з відпустки. 

Особливістю тут є те, що працівник приймається на роботу на строк, який конкретно не визначено. Це може бути період як до моменту закінчення відпустки, так і менший період, якщо працівниця забажає її перервати достроково.

Оскільки на момент укладення строкового трудового договору достеменно не відомо, скільки відпусток оформлятиме основна працівниця, то рекомендується використовувати таке формулювання: «на період відпустки для догляду за дитиною до трьох років та наступних (інших) відпусток». При цьому має бути зазначено, яку конкретно працівницю заміняє працівник.

Працівник за строковим договором, на час декретної відпустки та з яким призупинено дію ТД, у зв’язку з окупацією території. Зв’язок з працівником відсутній.

Звільнення 

Враховуючи зазначене, якщо працівниця після закінчення відпустки для догляду за дитиною до 3 років, наступного дня вийшла на роботу та приступила до виконання своїх обов'язків, то працівник, який працює за строковим ТД, має буде звільнений останнім днем щорічної відпустки основної працівниці, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП, незважаючи на те, що з ним було призупинено дію ТД у зв’язку з окупацією території.

Строки розрахунку

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства  провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ст. 116 КЗпП).

Крім того, роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні  та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки (ст. 47 КЗпП).

Сплата податків

Відповідно до пп. 26.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ на тимчасово окупованій території не справляються загальнодержавні та місцеві податки і збори, визначені ст. 9 та ст. 10 ПКУ, та військовий збір, визначений п. 16-1 цього підрозділу. 

Тобто, якщо адміністрація підприємства-роботодавця й сама перебуває на тимчасово окупованій території, то при остаточному розрахунку із працівником утримувати і сплачувати ПДФО та ВЗ не потрібно. Окрім того, платники податків із податковою адресою на тимчасово окупованій території звільняються від обов’язку подання до контролюючих органів декларацій, звітності та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Також, згідно з п. 9-3 Розділу VIII тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України звільняються, зокрема від своєчасного нараховування, обчислення і сплати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку, визначених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ.

Як бачимо, Закон про ЄСВ також звільняє роботодавця, який перебуває на тимчасово окупованій території, від нарахування та сплати ЄСВ. При цьому, зупиняється застосування до платників ЄСВ із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України заходів впливу, визначеними ст. 25 та відповідальності за ст. 26 Закону про ЄСВ.

А от провести виплату остаточного розрахунку звільненому працівнику (за вирахуванням податків та зборів) можна спробувати на картку (якщо вона дійсна). Якщо не вийде, не переймайтеся. Штрафу (абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП, абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП), адмінштрафу (ст. 41 КЗпП) та нарахування середнього заробітку (ст. 117 КЗпП) за час затримки під час воєнного стану роботодавець уникнути, тому що порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Це звільняє роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці але не звільняє його від обов'язку виплати саму суму компенсації, але ж, звісно, після деокупації.

Крім того, оскільки працівник перебуває на окупованій території і не виходить на зв'язок, то відповідно він не може отримати трудову книжку, копію наказу про звільнення і повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, тому роботодавець має скласти акт (довільної форми) про неможливість видачі трудової книжки. Після деокупації потрібно буде владнати все паперове оформлення.

Якщо на момент звільнення працівника адміністрація роботодавця вже перебуває на деокупованій території України і змінила адресу в ЄДР, то сплатити ПДФО, ВЗ та ЄСВ доведеться на загальних підставах. Зазвичай це роблять у день звільнення працівника, адже тоді не лише нараховуються, а і виплачуються належні йому при звільненні кошти. Але, якщо у працівника немає банківського рахунку не неокупованій території України, і на зв'язок він не виходить, виплату зробити неможливо, тоді діють правила для нарахованих, але не виплачених доходів: 

• нарахування треба зробити у день звільнення;
• сплатити ЄСВ треба не пізніше 20 дня місяця, наступного за місяцем звільнення;
• сплатити ПДФО та ВЗ треба не пізніше 30 дня місяця, наступного за місяцем звільнення. 

І як тільки працівник вийде на зв’язок, можна буде провести виплату остаточного розрахунку, дізнавшись нові банківські реквізити.

У працівниці закінчилася декретна відпустка, але місце роботи знаходиться на окупованої території, зв'язок з нею є. 

За законом працівниця має стати до роботи наступного дня після закінчення відпустки, наказ про вихід на роботу при цьому не складається, надавати якісь документи для цього працівниця не зобов’язана. 

Але, якщо працівниця перебуває на окупованій території, то виконувати трудові обов’язки вона не може, через поважну причину. Оскільки з нею є зв'язок, то можливі наступні варіанти оформлення (за допомогою засобів комунікації) її відсутності на роботі, а саме днем виходу на роботу: 

• призупинити дію трудового договору, керуючись ст. 13 Закону №2136. Зразок наказу можна переглянути тут;
• написати заяву на відпустку без збереження заробітної плати на час дії воєнного стану на підставі ч. 3 ст. 12 Закону №2136 і ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. А роботодавець повинен видати відповідний наказ. Зразки заяви та наказу можна переглянути тут.

Але, що краще для працівника чи вигідніше для роботодавця, в подальшому, надати працівниці відпустку без збереження заробітної плати на час дії воєнного стану чи призупинити з нею ТД, перед прийняттям рішення радимо ознайомитися з матеріалом тут.

Звісно, є і ще один варіант – звільнення працівниці за власним бажанням.