Незважаючи на гарантії збереження місця роботи та посади, які передбачені ст. 119 КЗпП та поширюються рівною мірою на захист прав мобілізованих працівників, останні мають право звільнитися за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП в будь-який період. Та головне, щоб то було його власне бажання, без жодного примусу з боку роботодавця.
Хоча Держпраці з цього питання, виклала свою думку у листі від 26.11.2015 р. № 4979/0/4.1-06/6/ДП-15 про те, що чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин.
Звільнити за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) мобілізованого можна, але небезпечно. Небезпечно це тим, що таке звільнення працівник згодом може оскаржити в суді, як незаконне звільнення (ст. 232 КЗпП). Суд, звісно, стане на бік працівника, тоді його потрібно буде не тільки поновити на роботі, а й виплатити йому середню за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
Але якщо працівник бажає звільнитися за власним бажанням, про що надасть заяву роботодавцю, то затримувати такого працівника немає підстав. Проводячи розрахунок при звільненні потрібно виплатити працівникові компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки, в тому числі за період мобілізації, оскільки згідно з ст. 6 та п. 2 ст. 9 Закону про відпустки йому належить оплачувана відпустка.
Зауважимо, що для роботодавців, які звільняють (безпідставно) працівників, призваних на строкову військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану чинним законодавством передбачено відповідальність: фінансова (абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП), адміністративна (ч. 1 ст. 41 КпАП), кримінальна (ст. 172 ККУ).
Крім того, відповідно до ст. 147 КЗпП до працівників, у тому числі керівника підприємства, установи, організації, може бути застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді догани або звільнення (відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП, п. 1. ст. 41 КЗпП або п. 8 ст. 36 КЗпП).
Таким чином, тільки якщо мобілізований працівник самостійно виявить бажання звільнитися за ст. 38 КЗпП – його слід звільнити.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити