Під трудовим договором чинне законодавство розуміє не документ, а угоду між двома сторонами. Відповідно до ст. 21 КЗпП, за цією угодою дві сторони — працівник і роботодавець — мають взаємопов’язані права і обов’язки.
Працівник за трудовим договором зобов’язаний:
1) виконувати роботу, визначену цим договором;
2) дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку.
Роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа) за таким договором зобов’язується:
1) виплачувати працівникові заробітну плату;
2) забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
КЗпП у ч. 3 ст. 24 передбачено правило, згідно з яким оформлення трудового договору в усіх випадках здійснюється наказом або розпорядженням адміністрації підприємства.
Тож написання заяви про прийняття на роботу — данина правовому звичаю, адже чинним законодавством така заява не передбачена.
Оформлений наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, з яким ознайомлений працівник, є оформленням трудового договору.
З урахуванням цього на практиці може застосовуватися уніфікований бланк заяви про прийняття на роботу, яку доцільно сумістити з документальним фіксуванням вищезазначених юридично значущих дій.
Крім цього нагадаємо, що задля уникнення непорозумінь із працівниками та правових ризиків доцільно інформувати працівників про всі зміни, що стосуються розмірів та порядку оплати праці, найменувань посад та посадових обов’язків, відпусток, відряджень тощо, під особисту розписку на кожному кадровому наказі.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись