Робота у відрядженні у вихідний/святковий день: як оплатити та компенсувати?

Трудові взаємовідносини між підприємством і працівником, направленим у відрядження,  регулює КЗпП, а також Інструкція №59. Проте її норми на госпрозрахункові підприємства не поширюються, а мають лише довідковий (допоміжний) характер.

Якихось інших нормативних актів, що регламентують правила відряджання працівників госпрозрахункових підприємств, немає. Тому найбільш оптимальний варіант для них - підготовка власного внутрішнього Положення про службові відрядження з урахуванням вимог КЗпП. Воно може містити  прямі норми Інструкції №59, а також норми, відмінні від  зафіксованих в зазначеній Інструкції.

Розглянемо декілька ситуацій:

Ситуація 1. Коли працівник у вихідний/святковий день від’їжджає/повертається, але не працює у відрядженні.

Вихідні дні — це дні, у які працівник не працює відповідно до графіка роботи підприємства (індивідуальним графіком роботи або графіком змінності). Своєю чергою, святкові і неробочі дні - це дні, протягом яких працівники не працюють на підставі ст. 73 КЗпП.

За нормами Інструкції №59, якщо працівник:

• вибуває у відрядження у вихідний/святковий/неробочий день, йому після повернення з відрядження надають інший день відпочинку (п. 10 розд. I Інструкції №59);
• повертається з відрядження у вихідний/святковий/неробочий день — йому може бути наданий інший день відпочинку (п. 11 розд. I Інструкції №59).

Отже, якщо підприємство власним Положенням про відрядження закріпило аналогічні норми Інструкції №59, воно повинно після повернення працівника з відрядження надати інший день відпочинку, якщо працівник вибув у вихідний/святковий день. Якщо ж працівник повертається з відрядження у такий день – день відпочинку йому  наданий  може бути а може і не бути.

Водночас,  Положення про відрядження, діюче на підприємстві, може мати своє окреме формулювання. Наприклад,  у Положенні може бути зазначено, що «працівникам, що вибувають у відрядження (що повертаються з нього) у вихідний/святковий/неробочий день:

• «в обов’язковому порядку надають інший день відпочинку» або
• «інший день відпочинку не надається».

Обидва варіанти не суперечать трудовому законодавству. Отже, необхідно закріпити в Положенні конкретну норму, і у випадку відряджень діяти відповідно до неї.

Ще питання. Чи треба додатково оплачувати день приїзду/від’їзду з відрядження у вихідний/святковий день?

Якщо в наказі про направлення працівника у відрядження не вказано, що цей день є його робочим днем, оплачувати його в подвійному розмірі не треба. Адже добираючись до місця відрядження, працівник фактично не здійснює свої посадові обов’язки в такий день. Отже, тут не йдеться про компенсацію згідно зі ст. 72 КЗпП. За цей день працівник має отримати лише добові. Звісно не оплачується також «компенсаційний» день відпочинку, про який йшлося вище.

Ситуація 2. Працівник виконує роботу у відрядженні в день,  який є для нього вихідним/святковим.

На працівника, який перебував у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке він направлений. Але оплата періоду відрядження робиться за усі робочі дні за графіком, установленим за основним місцем роботи.

Це прямо вказано в пп. 8 і 13 розд. I Інструкції №59. Як правило, госпрозрахункові підприємства у своїх документах, що регулюють «відрядні» питання, прописують аналогічні норми. Тому далі  виходитимемо з цього твердження.

Звідси висновок: режим роботи у відрядженні на її оплату не впливає.

Наприклад, на підприємстві, куди направлений працівник, субота - вихідний день, а за місцем основної роботи - робочий. У відрядженні цього дня працівник відпочиватиме, хоча оплата праці за цей день за місцем роботи буде йому нарахована.

Таким чином, за період відрядження оплачують усі робочі години за графіком, установленим на відряджаючому підприємстві (з 00:00 першого дня відрядження до 24:00 останнього дня відрядження). При цьому розмір такої оплати робиться згідно з умовами трудового або колективного договору, але не нижче середнього заробітку (ст. 121 КЗпП).

А коли ж може виникнути питання з оплатою роботи у відрядженні у вихідний/святковий день? У разі, якщо працівник спеціально відряджається для роботи у свій вихідний день або святковий/неробочий день, про що прямо вказано в наказі про відрядження.

Спеціальних положень з оплати праці працівника у відрядженні у вихідний/святковий день КЗпП не містить. Отже, у цьому питанні необхідно керуватися загальними нормами трудового законодавства, але з урахуванням норм діючого на підприємстві Положення про відрядження.

Згідно зі ст. 72 КЗпП, робота у вихідний день може компенсуватися за угодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Застосування одного із способів компенсації виключає необхідність застосування іншого. Таким чином, у разі надання працівнику іншого дня відпочинку його не оплачують, а фактично відпрацьовані працівником години у вихідний день у відрядженні оплачують як звичайний день у відрядженні.

 Якщо ж працівник надав перевагу не дню відпочинку, а оплаті, тоді роботу у вихідний день працівникам, що отримують місячний оклад, оплачують у розмірі (див. ст. 107 КЗпП):

• одинарної годинної або денної ставки понад оклад (понад середньоденну зарплату, якщо такий день оплачений за середньою), якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу;
• подвійної годинної або денної ставки понад оклад (понад середньоденну зарплату, якщо такий день оплачений за середньою), якщо робота здійснювалася з перевищенням місячної норми.

При цьому слід ураховувати, що оплаті в подвійному розмірі підлягають тільки години, фактично відпрацьовані працівником у вихідний день (ч. 2 ст. 107 КЗпП).

Робота у святковий/неробочий день

У ст. 73 КЗпП зазначено, що її також оплачують згідно зі ст. 107 КЗпП, тобто у подвійному розмірі. Оплата в цій сумі робиться за час, фактично відпрацьований у святковий/неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий/неробочий день, йому можуть (але не зобов’язані) надати інший день відпочинку, який оплаті не підлягає. Причому такий день надається як додаткова компенсація. Оплата за роботу у святковий або неробочий день у будь-якому випадку робиться в подвійному розмірі окладу (тарифної ставки).

Таким чином, оскільки  3 січня  (неділя) є вихідним, а не святковим днем, компенсацію роботи працівника у відрядженні слід здійснити відповідно до ст. 72 КЗпП, якщо в наказі було зазначено, що працівник спеціально відряджається для роботи у вихідний день.