Страховий стаж для лікарняного

Страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 21 Закону №1105).

Страховий стаж з 01.01.2011 р. визначається за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 2 ст. 21 Закону №1105). 

Необхідно зауважити, що для страхових випадків, які настали з 11.10.2017 р., до страхового стажу прирівнюються періоди, починаючи з 1 січня 2016 р., протягом яких особа не підлягала страхуванню за Законом №1105, але нею або роботодавцем за неї сплачено ЄСВ (наприклад, робота за цивільно-правовим договором). 

У страховий стаж зараховується повний місяць — зa умови, що за цей місяць сплачений ЄСВ, а відомості про застраховану особу внесені до Держреєстру.

Якщо сума сплачених зa відповідний місяць страхових внeсків менше мінімального страхового внеску, цeй період зараховується дo страхового стажу для лікарняних пpопорційно сумі сплаченого ЄСВ (згідно з ч. З cт. 21 Закону №1105).  

Отже, час протягом якого працівник не працював та не сплачував сам або за нього не сплачували ЄСВ не включається до страхового стажу та не відображається у довідці №ОК-7.

У разі, якщо застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення в розмірах встановленими ч. 4 ст. 19 Закону № 1105. 

Згідно з ст. 24 Закону №1105, загальний страховий стаж впливає на відсоток оплати днів тимчасової непрацездатності звичайних (не пільгових) категорій працівників. 

Так, якщо на момент настання тимчасової непрацездатності загальний страховий стаж працівника: 

• до 3 років, то в розрахунку лікарняних братиме 50% середньоденної зарплати працівника;
• від 3 до 5 років — 60% середньоденної зарплати;
• від 5 до 8 років — 70% середньоденної зарплати;
• понад 8 років — 100% середньоденної зарплати.

Добре рахувати, коли працівник працював останні 8 і більше років на одному підприємстві, тоді стаж можна обчислити самостійно.

В іншому випадку для визначення страхового стажу знадобляться відомості з Реєстру застрахованих осіб, що надаються відповідно до Положення №10-1: форма №ОК-5, форма №ОК-7, дані про трудовий та страховий стаж (додаток 9). 

Таким чином, загальний стаж, за яким має розраховуватися допомога з тимчасової втрати працездатності береться  за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (довідка ОК-7) і залежить від сплаченого ЄСВ (самостійно або роботодавцем, навіть за договорами ЦПХ), а не від безперервності трудового стажу.

Отже, рішення відділу кадрів про встановлення 50% допомоги неправомірне, працівник має право на допомогу в розмірі 100% середньоденної зарплати.