Стаття 84 КЗпП та ст. 25 Закону №504 гарантують право на відпустку без збереження заробітної плати, що надається працівникам в обов’язковому порядку.
Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону №504).
Отже, під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати особа вважається працюючою та така, що знаходиться в трудових відносинах, що підтверджується записами у трудовій книжці та включається до трудового (загального) стажу.
Таким чином, перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати не потрібно виключати при обчисленні днів, за які обчислюється щорічна відпустка, бо вона входить до стажу роботи.
Тобто період перебування працівника в квітні та травні 2020 року дає право на дні щорічної відпустки: 2 місяці х 2 к.д. = 4 к.д.
Але при розрахунку середньої зарплати час, коли працівникам надавалася відпустка без збереження заробітної плати (ст. 25 та ст. 26 Закону №504), виключається з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку №100).
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити