Відповідно до ст. 50 КЗпП, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. Тобто стандартний робочий тиждень — це п'ять робочих днів, два вихідні, 8-годинний робочий день, або 40 годин на тиждень.
Водночас, ст. 56 КЗпП передбачає, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Переведення на неповний робочий день працівника, який вже працює, можна зробити в будь-який час. Порядок оформлення переведення залежить від того, з чиєї ініціативи воно проводиться.
На прохання працівника. Співробітник подає заяву, а роботодавець видає наказ і вносить зміни до трудового договору.
З ініціативи роботодавця. Потрібно скласти наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У наказі обґрунтовуєте причини змін (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Немає змін — встановлювати або скасовувати неповний робочий час не можна. Роботодавець має довести, що такі зміни відбулися (див. лист Мінсоцполітики №195/13/1334).
За 2 місяці до запровадження неповного робочого часу необхідно попередити про зміни працівників під підпис. Повідомлення складають у довільній формі. Також потрібно отримати від кожного працівника письмову заяву, що він згоден працювати за новими правилами або, навпаки, відмовляється їх приймати. Надалі видати накази про переведення на неповний робочий час на кожного працівника.
Також доцільно зробити нові або ж змінити інструкції та правила трудового розпорядку та інші документи, у яких відображені нові умови, і ознайомити з ними працівників.
Якщо працівник відмовляється приймати нові умови — тоді його звільняють за п. 6 ст. 36 КЗпП із вихідною допомогою у розмірі не менше середнього заробітку.
Оплата праці працівника з неповним робочим часом
Якщо працівник працює неповний час, оплата його праці здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з розміру посадового окладу й норми робочого часу поточного місяця (ст. 56 КЗпП).
При цьому, погодинна оплата праці і робота на умовах неповного часу є дещо різними підходами до нарахування заробітної плати. При встановлені неповного робочого часу і конкретного розмірі окладу за місяць (повністю відпрацьований) працівник отримує заробітну плату виходячи з нормової кількості робочих годин у місяці та фактично відпрацьованої кількості годин таким працівником.
Тобто розмір повного окладу працівника залишається без змін (отже, до штатного розпису зміни не вносяться), а працівник отримує оплату виходячи з норм годин при повному робочому дні та кількості фактично відпрацьованого часу (зокрема, кількості фактично відпрацьованих годин у місяці).
Крім того, якщо для працівника це є основним місцем роботи, то ЄСВ (22%) нараховується виходячи не менше, ніж з мінімального розміру страхового внеску.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити