Як виплатити допомогу по тимчасовому безробіттю на час карантину?

Запитання:

У зв'язку з прийняттям 2 квітня Закону №540-IX, виникло питання: допомога по частковому безробіттю надається Центрами зайнятості застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної  хвороби (COVID-19) за зверненням роботодавця для її виплати працівникам. У ст. 113 КЗпП внесуть правку, за якою час простою через оголошення карантину має оплачуватися з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Виходячи з вищесказаного,  як саме проводяться розрахунки:

Наприклад: У працівника тарифна ставка 20 000 грн. Тобто 2/3 від тарифної ставки (а саме 13 333,33грн) має відшкодувати роботодавець. Чи це правильно? Крім того, при подачі пакету до Фонду з безробіття на виплату допомоги (не більше мін з/п 4723 грн) від 2/3 тарифної ставки йде розрахунок. Наприклад, працівник цілий квітень не працює з причини простою. Які будуть в даному випадку розрахунки? Допомога від Фонду з безробіття буде відшкодовуватись працівнику окрім 2/3 тарифної ставки (за рахунок роботодавця), чи дана сума буде входити в 2/3?  Тобто, 2/3 тарифної ставки і буде повною виплатою ( в т.ч. допомога від фонду), чи 28/3 за рахунок роботодавця + відшкодування від Фонду?

Відповідь:

Законом №540 ст. 47 Закону про зайнятість доповнили  новою статтею 47-1, яка передбачає виплату допомоги по частковому безробіттю саме на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим КМУ.

Для отримання допомоги роботодавцю необхідно звернутись до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (Центру зайнятості) за місцем реєстрації його як платника ЄСВ та подати такі документи:

• заяву у довільній формі;
• копію наказу зі зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком карантинних заходів;
• відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю;
• довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати ЄСВ.

Статтею 47 Закону про зайнятість  допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавство тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Тобто, мова йде про скорочення робочого часу.

Нагадаємо, що ст. 51 КЗпП наводить перелік працівників, для кого це є обов’язковим і добровільним (тобто за ініціативою роботодавця), але нічого зараз не говорить про скорочення виробництва або карантин. А Мін’юст наполягає: скорочений робочий час встановлюється законодавством, а неповний робочий час – за погодженням сторін трудового договору. При цьому неповний робочий час відрізняється від скороченого робочого часу також тим, що при скороченій тривалості робочого часу оплата праці здійснюється у повному розмірі тарифної ставки, повного окладу, а при неповному робочому часі вона провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Тобто при скороченні робочого часу працівник не втрачає у зарплаті і компенсувати йому нема чого.

Але для певних випадків, наведених у ст. 47 та 47-1, Закон про зайнятість дозволяє роботодавцям оформити на підприємстві наказ про зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу. Саме такий наказ зазначено в пакеті документів для отримання допомоги, він дозволяє не оплачувати скорочені години, оскільки передбачається, що за них працівник отримає допомогу по частковому безробіттю.

Виходячи з цього зазначимо, що простій, а також відпустка за власний рахунок не вважається зупиненням (скороченням) робочого часу. Тому що з початку карантину більшість роботодавців вже зробили певні заходи щодо праці своїх робітників. Тому що простій не з вини працівника  оплачує роботодавець за власний рахунок, а не за рахунок Фонду безробіття (цього вимагає ст. 113 КЗпП). А відпустки працівників за власний рахунок на час карантину це їх бажання, тобто це розглядається як самостійне рішення працівників, а не як втрата зарплати через скорочення виробництва.

Про це детально ми писали тут.

Щодо допомоги по часткому безробіттю, яка надаватиметься за ст. 47-1 Закону про зайнятість, то на сьогодні відомо лише те, що рішення про надання допомоги по частковому безробіттю приймається територіальним Центром зайнятості на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем документів.

У Законі вказано лише, що допомога з часткового безробіття встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) і така допомога не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати. А ось алгоритму розрахунку на сьогодні ще немає. Також розмір допомоги визначатиметься виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Крім того, слід зазначити, що не всі роботодавці, які бажатимуть зекономити на оплаті праці під час карантину, зможуть оформити своїм працівникам таку допомогу, а також отримати її в повному обсязі.