Чи можливе звільнення з ініціативи роботодавця через настання інвалідності працівника?

Факт установлення працівникові групи інвалідності не може бути підставою для звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 2 ст. 40 КЗпП. Водночас, зазначений факт не є перешкодою для звільнення працівника за іншими підставами, встановленими законодавством про працю, серед них і з ініціативи працівника. Якщо працівник подав заяву з проханням звільнити його з роботи за власним бажанням у зв’язку з неможливістю проживання у цій місцевості за станом здоров’я, підтвердженим медичним висновком, роботодавець відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП зобов’язаний звільнити такого працівника з роботи у зазначений у заяві день, попри те, що цьому працівникові висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) установлено групу інвалідності.

Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП роботодавець має право звільнити працівника лише у разі виявлення його невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я.

Таким чином, у ситуації, коли МСЕК установила працівникові групу інвалідності, роботодавець насамперед має вжити заходів щодо встановлення факту виявленої невідповідності такого працівника займаній посаді чи виконуваній роботі. Відтак, він повинен запропонувати працівникові роботу, яка б відповідала його стану здоров’я. Лише після цього, якщо працівник відмовився від переведення на іншу, легшу роботу, роботодавець може звільнити працівника, якому встановлено групу інвалідності, за пп. 2 ст. 40 КЗпП.

Таким чином, розірвати трудовий  договору за підставою п. 2 ст. 40 КЗпП можна у таких випадках: 

• відсутність вакантного робочого місця, посади, на які роботодавець повинен перевести працівника відповідно до медичного висновку;
• відмова працівника від переведення на іншу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку;
• якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоров’я.

Такі  ж умови для звільнення працівників-інвалідів представлені  у листі Мінпраці від 16.09.2010 р. №294/13/116-10.

Також ВС/КЦС підкреслив (постанова від 20.12.2018 р. у справі №521/17982/16-ц): про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

Отже, звільнити працівника лише через те, що він став особою з інвалідністю, неможливо. Ймовірний варіант звільнення через невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, та й при цьому слід дотриматися ряду процедур.

За загальним правилом із працівником у день звільнення проводять остаточний розрахунок у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП.  А ось саме який день звільнення має вирішити роботодавець, оскільки звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП  - це звільнення з інціативи роботодавця і нормами законодавства не встановлено, в який саме день треба звільняти.

При розірванні трудового договору за підставою, викладеною у п. 2 ст. 40 КЗпП, роботодавець виплачує вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до вимог ст. 44 КЗпП.

Тож в день звільнення працівнику слід виплатити:

1. зарплату за лютий (якщо працівник працював);

2. компенсацію за невикористану відпустку;

3. вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку;

4. інші виплати, якщо вони передбачені колдоговором.

У трудовій книжці працівника здійснюють запис: «Звільнено у зв’язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, п. 2 ст. 40 КЗпП України».