Трудовий договір – обов’язковий?

Законодавством про працю України передбачена можливість укладення з працівниками трудових договорів як у письмовій формі шляхом підписання окремого документу під назвою трудовий договір, так і шляхом написання працівником заяви та виданням наказу роботодавця про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим: 

1. при організованому наборі працівників; 
2. при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 
3. при укладенні контракту; 
4. у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5. при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 КЗпП); 
6. при укладенні трудового договору з фізичною особою; 
7. з працівниками, діяльність яких пов'язана із державною таємницею (Постанова КМУ від 16.11.94 р. №779 “Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов'язана з державною таємницею”).

Отже, якщо прийняття на роботу працівника підпадає під одну з названих обставин, то письмова форма трудового договору є обов’язковою.

Якщо ні, то працівник не може бути допущений до роботи без:

1. укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу (ч. 3 ст. 24 КЗпП);
2. повідомлення про прийняття працівника на роботу (Порядок №413).

З вищезазначеного випливає, що законодавство про працю передбачає укладення трудового договору у формі відмінній, ніж зазначено в ч. 1 ст. 24, тобто у формі наказу чи розпорядження.

Крім цього, працівник ще має написати заяву на прийняття на роботу, а роботодавець не забути повідомити податківців про прийняття працівника на роботу.

Розглянемо усі тонкощі оформлення наказу з метою визнання його трудовим договором.

Типова форма Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (форма №П-1) затверджена Наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. №489. Але багато підприємств не використовують в своїй роботі типові форми, а розробляють свої. Це не заборонено, але при цьому варто врахувати усі вимоги до складання наказу про прийняття працівника на роботу.

Отже, керуючись Наказом Мiн'юсту вiд 18.06.2015 р. №1000/5 «Про затвердження Правил органiзацiї дiловодства та архiвного зберiгання документiв у державних органах, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях» (розділ ІІ, п. 9), передбачено, що у наказi про прийняття працiвника на роботу має бути зазначено:

• посаду, на яку приймається або призначається працiвник (спецiальнiсть, квалiфiкацiя, категорiя, розряд тощо);
• дату прийняття на роботу;
• вид роботи (основна або за сумiсництвом);
• умови прийняття на роботу (з випробувальним строком, за строковим трудовим договором тощо);
• умови роботи (в режимi неповного робочого часу, з важкими або шкiдливими умовами працi тощо);
• розмiри його посадового окладу вiдповiдно до штатного розпису, надбавок та доплат.

Після складання такого наказу, з ним обов’язково ознайомлюють працівника, який своєю чергою його пiдписує iз зазначенням дати ознайомлення.