Обідня перерва для охоронців: чи враховується в робочий час?

У випадку застосування підсумованого обліку робочого часу розпорядок робочого дня і графіки змінності мають бути побудовані так, щоб робочий час, який зобов'язані відпрацювати працівники за обліковий період, встановлений в колективному договорі, відповідав установленій законодавством нормі робочих годин, що припадає на цей період.

У кінці кожного місяця провадиться нарахування працівникам належної їм заробітної плати згідно з діючими умовами оплати праці: нарахування окладів, доплат і надбавок, в т. ч. за роботу у нічний час, роботу у святкові та неробочі дні тощо. Після закінчення облікового періоду (півріччя), у випадку наявності надурочних годин, провадиться оплата надурочної роботи.

При цьому, якщо працівник відпрацював усі робочі години, встановлені йому графіком виходу на роботу (графіком змін), то йому мають:

• нараховувати оклад, встановлений йому в трудовому договорі (штатному розписі);
• провести за необхідності доплату до розміру мінімальної заробітної плати;
• врахувати, що доплата за нічну роботу розраховується із встановленого працівнику окладу, проте нараховується понад розмір мінімальної заробітної плати.

У випадку, коли працівник протягом місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати, щорічній відпустці, на лікарняному, не з'явився на роботі з нез'ясованих причин тощо, зарплата йому нараховується пропорційно відпрацьованому ним часу згідно із встановленим графіком виходів (змін).

У кінці облікового періоду працівникові нараховують заробітну плату не нижче розміру мінімальної заробітної плати та проводять оплату надурочних годин у подвійному розмірі понад розмір мінімальної заробітної плати.

Для організації цілодобової роботи з метою дотримання чинного законодавства практика виробила традиційну схему організації змін: «доба-через три». Адже працівники повинні мати не лише міжзмінний відпочинок, але і вихідні дні, які розподіляються в робочому графіку між добовими змінами. І цей режим роботи має відповідно табелюватися. Тобто, в табелі обліку робочого часу мають зазначатися фактично відпрацьовані працівниками години, а також дні (години) їх відпочинку. 

Існує також графік роботи через день, при якому організуються робочі зміни по 11,5 годин на добу. Оскільки доба складається з 24 годин, вона умовно розділяється на дві частини (по 12 годин), із яких по 30 хвилин працівникам надається обідня перерва (час відпочинку). При цьому, якщо на посту працює приміром два працівники, то протягом обідньої перерви на роботі залишається одна особа (тобто перерва повинна надаватися обом працівникам у різний час). 

Деякі підприємства організують роботу за майже аналогічною схемою, але робочі зміни організуються по 11,5 годин на добу за схемою: «тиждень через тиждень». Працівник працює зміну: 7 днів по 11,5 годин, після цього відпочиває 7 днів. Водночас при цьому порушується наведене вище правило щодо тривалості міжзмінного відпочинку (ст. 59 КзПП). У Методичних рекомендаціях №138, говориться про те, що в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менше як 12 годин на добу. Порядок запровадження підсумованого обліку робочого часу визначено ст. 61 КзПП та роз’яснено у вищезазначених Методрекомендаціях.

Зверніть увагу на те, що у разі, коли працівники підприємства регулярно працюють понад нормальну тривалість робочого часу (40 годин на тиждень або відповідна цій нормі місячна тривалість робочого часу), то, як правило, єдиним правильним способом організувати їх працю є впровадження внутрішнього сумісництва. Адже підприємство не може завчасно планувати регулярне залучення працівників до надурочних робіт (навіть із подвійною оплатою). Це порушення трудового законодавства!

Відповідно до ст. 66 КЗпП, працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Отже, враховуючи вищезазначене, зрозуміло, що час перерви на харчування не є робочим часом працівника, а є часом відпочинку. А також на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Якщо надано можливість харчування протягом робочого часу, то цей час не відмінусовується від робочого часу, оскільки працівник не має часу відпочинку.