Чи виконується квота, якщо особа з інвалідністю має неповну зайнятість?

Запитання: Які документи повинен надати інвалід підприємству з 2018 р. для зарахування до квоти 4%? Чи є наявність програми реабілітації обов'язковою? Якщо інвалід працює за основним місцем роботи, але неповний робочий день, чи буде він зарахований до квоти 4%? Інвалід надав довідку МСЕК, де вказано, що інвалідність встановлена до 01.04.2018 р. У наступній довідці МСЕК вказано, що інвалідність з 10.04.2018 р. Таким чином за період з 01.04 до 09.04 застосовується ставка 22%, а з 10.04 - 8,41%? 

Відповідь:

Індивідуальна  програма  реабілітації  інваліда  -  комплекс  оптимальних  видів,  форм, обсягів,  строків реабілітаційних заходів з  визначенням  порядку, місця  їх  проведення,  спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда (п. 2 Постанови №757).

Індивідуальна програма реабілітації людини з інвалідністю є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, у яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Індивідуальна програма реабілітації має для людини з інвалідністю, рекомендаційний характер.

Особа з інвалідністю має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації чи від програми в цілому (ст. 23 Закону про реабілітацію інвалідів в Україні).

Інвалід самостійно вирішує питання про вибір та забезпечення конкретними засобами чи послугами реабілітації, включаючи засоби пересування, вироби медичного призначення, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру, санаторно-курортне лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації.

На практиці МСЕК, видаючи довідку про встановлення інвалідності, у розділі «Трудова рекомендація», у даному випадку, може давати неконкретні рекомендації.

Порядок встановлення неповного робочого часу

Відповідно до умов ст. 56 КЗпП за угодою між сторонами трудового договору працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом, неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Згідно з ст. 172 КЗпП, роботодавець зобов'язаний на прохання працівника, як особі з інвалідністю, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. 

Для цього такий працівник подає заяву про встановлення неповного робочого часу (неповний робочий день або неповний робочий тиждень), а роботодавець видає відповідний наказ. 

Роботодавець зобов'язаний на прохання працівника, що має право на встановлення неповної тривалості робочого часу, згідно з ст. 172 КЗпП, встановити робочий час тієї тривалості, про яку він просить, з визначенням часу початку та закінчення роботи. 

Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день), кількості днів роботи протягом тижня (неповний робочий тиждень) чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів впродовж тижня.

Виконання 4%-квоти

У ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів» є вимога лише щодо того, щоб інвалід був влаштованим на основне місце роботи. Якщо особу з інвалідністю прийнято на роботу на основне місце роботи, то у законодавстві відсутні умови щодо того, щоб він обов'язково мав працювати саме на повну ставку - тож, ніщо не заважає прийняти особу з інвалідністю на роботу на умовах неповного робочого часу і квота вже буде виконаною.

Щодо зазначеного у програмі реабілітації, що індваліду рекомендована праця з обмеженим об'ємом робіт. На практиці МСЕК, видаючи довідку про встановлення інвалідності, у розділі «Трудова рекомендація», може давати неконкретні рекомендації. Вважаємо, що дані умови слід конкретизувати працівнику, через звернення до МСЕК за зареєстрованим місцем проживання з відповідною заявою. 

Більше про працевлаштування осіб з інвалідністю читайте тут:

• Працевлаштування інвалідів: від реєстрації у Фонді до звітності  
• Працевлаштування інвалідів: що потрібно знати роботодавцю 

 ЄСВ 

Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками ЄСВ є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, які використовують найману працю та виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ визначено, що базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону  «Про оплату праці», та сума винагороди ФО за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший).

Також, базою нарахування ЄСВ для зазначених платників є сума допомоги по тимчасовій непрацездатності та сума допомоги у зв’язку з вагітністю і пологами (ч. 1  ст. 7 Закону про ЄСВ).

ЄСВ для платників, зазначених у ст. 4 Закону про ЄСВ, встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування ЄВ (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). 

При цьому для підприємств, установ і організацій, у яких працюють особи з інвалідністю, ЄСВ встановлюється відповідно у розмірі 8,41%, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування ЄСВ для працюючих осіб з інвалідністю (ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Підставою для застосування цього розміру ЄСВ є завірена копія довідки до акта огляду МСЕК (п. 3 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. №449).

Обчислення ЄСВ здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону про ЄСВ нараховується ЄСВ (ч. 2 ст. 9 Закону про ЄСВ).

На одну застраховану особу допускається декілька записів у таблиці 6 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435.

Таким чином,  роботодавці – юрособи  нараховують ЄСВ працюючим особам з інвалідністю на суми заробітної плати (доходу), допомоги з тимчасової непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами у розмірі 8,41% починаючи з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання роботодавцем завіреної копії довідки МСЕК, та закінчуючи датою скасування інвалідності на підставі рішення даної комісії. При цьому до дати одержання завіреної зазначеної довідки та після дати скасування інвалідності, роботодавець нараховує ЄСВ у розмірі 22% визначеної бази нарахування.