Лікарняний відкрито в останній робочий день: оплата та оподаткування

Платити чи не платити лікарняні?

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону  №1105 матеріальне забезпечення, яке надається в разі настання тимчасової непрацездатності, повністю або частково компенсує втрату зарплати. А право на матзабезпечення виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом (абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону №1105).

Згідно з ч. 1 ст. 31 цього Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за кошти роботодавця у порядку, встановленому КМУ (ч. 2 ст. 22 Закону №1105).

Таким чином роботодавець повинен нарахувати оплату перших п’яти днів непрацездатності лише за період, коли працівник іще перебував у трудових відносинах, тобто лише за 17 лютого 2017 року. А у період з 18 лютого до 21 лютого 2017 року (з другого по п’ятий день хвороби) — дні, коли особа вже не перебувала у трудових відносинах, ні роботодавець, ні Фонд допомогу по тимчасовій непрацездатності не виплачують.

За дні хвороби з 22 лютого 2017 року, тобто з шостого дня непрацездатності, за весь період до відновлення працездатності (якщо вони були) лікарняні фінансуються Фондом на підставі поданої роботодавцем заяви-розрахунку.

Відповідно до роз’яснення ДФС у Вінницькій області у листі від 14.12.2015 р №3338/9/02-32-17-00, ДФС у листі від 24.02.2015 р. № 3931/6/99-99-17-03-01-15 працівнику, якого вже звільнено, необхідно надати листок непрацездатності. Інакше підприємство не має підстав для нарахування та виплати лікарняних. У такому випадку оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності працівнику нарахують і виплатять не в день звільнення, а пізніше.

З огляду на зазначене, виплата лікарняних після дати звільнення працівника не порушує вимог ст. 116 КЗпП, але виплатити нараховані лікарняні підприємство зобов’язане в найближчий після нарахування день для виплати заробітної плати, а допомогу з Фонду – після надходження коштів на рахунок.

Таке ж роз’яснення міститься й у офіційному виданні ДФС «Вісник» від 26 лютого 2016 №8 (866)1.

Оподаткування

Розглянемо особливості оподаткування та відображення у звітності нарахованих лікарняних після звільнення працівника.

ПДФО та військовий збір. Під час оподаткування виплат, нарахованих за періоди збереження середньої зарплати (зокрема й лікарняні), такі виплати відносять до доходів місяців, за які їх нарахували (абз. 3 пп. 169.4.1 ПКУ). Тому лікарняні, нараховані за 1 к.д. лютого, мають бути віднесені до загального оподатковуваного доходу за лютий 2017 року.

Що стосується форми №1ДФ, то у графі 3а за звітний квартал відображають дохід, який нарахований фізособі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів (п. 3.2 Порядку № 4).

На замітку!

Якщо ж після звільнення працівника йому нарахували лікарняні за місяці, що припадають на попередній квартал, то зміниться сума ПДФО, яку належало утримати за минулий період, і це потрібно відобразити у формі № 1ДФ. Однак уточнюючий розрахунок у такому разі можна не подавати, а коригування сум ПДФО можна врахувати в поточній формі № 1ДФ (абз. 2  п. 50.1 ПКУ).

Суму виплаченого доходу відображають у графі 3 у звітному періоді виплати.

Так само відображаються і суми ПДФО у графах 4 та 4а.

ЄСВ. Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками ЄСВ є, зокрема, підприємства, які використовують найману працю, та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до законодавства для осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Базою нарахування ЄСВ для платників, зазначених в абзаці сьомому частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, є, зокрема, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за кошти роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності.

Відповідно до загальних положень цього Закону страхувальники – це роботодавці  та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані сплачувати ЄСВ.

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався в установленому законом порядку єдиний внесок.

Після звільнення працівника підприємство не несе обов’язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.

Отже, особам, яким після звільнення нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності, ЄСВ на зазначені суми не нараховується. 

Такої думки дотримуються й податківці у листах від 14.12.2015 р. №3338/9/02-32-17-00, від 24.02.2015 р. № 3931/6/99-99-17-03-01-15 та підкатегорії 301.04.01 ресурсу «ЗІР».

Раніше про це зазначали фахівці ПФУ – див. листи від 30.08.2011 р. № 18177/03-20, від 03.03.2011 р. № 4149/05-10, від 18.10.2011 р. № 22373/03-20.

Що стосується заповнення звіту з ЄСВ (додаток 4), то такі лікарняні у ньому не відображаються, адже, як ми з’ясували вище на виплати, нараховані після звільнення за невідпрацьований час, ЄСВ не нараховують.