Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
1. Коло працівників, що мають роз’їзний характер роботи, порядок та розміри виплат їм відповідних надбавок (доплат) на сьогодні має визначатися підприємством самостійно в колективному договорі. Відповідно встановлення факту роз’їзного характеру праці для конкретного працівника доцільно здійснювати наказом роботодавця шляхом установлення йому відповідної доплати.
2. Щодо табелювання, то порядок визначення робочого часу водіїв визначено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 р. №340 (цей документ є розробленим відповідно до цілого ряду міжнародних конвенцій). Зокрема ним визначено час, що входить до робочого часу водіїв, порядок визначення графіку змінності, змінного часу, перерв, міжзмінного відпочинку та багато інших питань. Робочий час водія не може перевищувати 40 годин на тиждень. Оплата праці водіїв проводиться також відповідно до колективного договору та укладених із водіями трудових договорів.
3. Розмежування відряджень та роз’їзного характеру робіт. На сьогодні обов’язкового нормативного документу (інструкції або положення про відрядження) для не бюджетних підприємств в Україні немає. Відповідно, розмежування відряджень та роз’їзного характеру робіт – це також внутрішня компетенція підприємства. На практиці надбавки за роз’їзний характер праці – це суми, що виплачуються замість добових, а не в доповнення до них. Так, відповідно до чинної для бюджетної сфери Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. №59, службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).
Отже виплачувати доплати за роз’їзний характер праці або добові витрати – підприємство визначати самостійно (в колективному договорі або трудовому договорі з конкретним працівником). На нашу думку, більш правильно виплачувати доплату за роз’їзний характер праці.
Порядок виплати відповідних надбавок регулюється постановою КМУ від 31.03.1999 р. №490.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись
