Оплата праці працівника, направленого у відрядження

Відповідно до статті 121 КЗпП України, працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку.

Мінпраці листом від 5 березня 2012 року №204/13/184-12 зазначає, що у разі направлення працівника у відрядження треба порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку працівника відповідно до умов трудового договору, і у разі коли заробітна плата вища від його середнього заробітку — заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток — виплачується середня заробітна плата.

Якщо дні відрядження оплачено за середнім заробітком, то виплати за такий період індексації не підлягають, оскільки при визначенні їх розміру суму індексації враховано.

Якщо ж дні відрядження оплачуються з урахуванням заробітної плати працівника згідно з трудовим договором, то виплати за такий період підлягають індексації відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Середня заробітна плата працівника визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з урахуванням виплат за два календарні місяці, що передували місяцю, в якому почалося відрядження.

Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 року №489 за період перебування у відрядженні в табелі обліку використання робочого часу робиться відмітка «ВД».