Отримання послуг від нерезидента можливе без укладення окремого письмового договору, якщо:
- існує первинний документ (інвойс або інший аналог), який містить обов’язкові реквізити;
- здійснено фактичну оплату таких послуг;
- форма правочину не суперечить вимогам законодавства щодо письмової форми;
- відповідний порядок документообігу передбачено обліковою політикою підприємства.
Окремо слід зазначити, що наведена позиція має інформаційний характер і не встановлює норм права.
Податківці у підкатегорії 102.16 ЗІР пояснили, що порядок договірних зобов’язань між учасниками відносин у сферах господарювання регулюється ЦКУ.
У частині 1 ст. 205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено в законі.
Відповідно до частини 1 ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Також у частині 2 ст. 639 ЦКУ визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо у законі ця форма для цього виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 9 Закону про бухоблік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Отже, записи у регістрах здійснюються виключно на підставі належним чином оформлених первинних документів.
Згідно зі ст. 4 Закону про бухоблік, бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі нарахування, за яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Відповідно до ст. 8 Закону про бухоблік питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, який здійснює керівництво підприємством і несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.
Підприємство самостійно, зокрема:
- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених у Законі про бухоблік, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології оброблення облікових даних;
- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
- затверджує правила документообороту і технологію оброблення облікової інформації.
Таким чином, визначення первинного документа, а також його обов’язкових реквізитів є врегульованим законодавчо та відповідає концептуальним підходам формування інформації в бухгалтерському обліку, принципам ведення бухгалтерського обліку та положенням міжнародних стандартів фінансової звітності і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Отримання послуг від нерезидента можливе без укладення окремого письмового договору, якщо:
- існує первинний документ (інвойс або інший аналог), який містить обов’язкові реквізити;
- здійснено фактичну оплату таких послуг;
- форма правочину не суперечить вимогам законодавства щодо письмової форми;
- відповідний порядок документообігу передбачено обліковою політикою підприємства.
Окремо слід зазначити, що наведена позиція має інформаційний характер і не встановлює норм права.