Безпроцентна поворотна позика, сума якої залежить від курсу іноземної валюти

У 2021 році між двома підприємствами було оформлено договір безпроцентної поворотної позики. Сума договору – 1350000 грн, яка відповідала еквіваленту 49200 доларів США на день надання позики за середнім курсом банків. В порядку повернення позики було указано, що сума повина відповідати еквіваленту 49200 доларів США за середним курсом продажу комерційними банками на дату повернення.

В кінці 2021 року було проведено дисконтування на 5 років за обліковою ставкою НБУ – 9%. Дисконт склав 472 592,63 грн. 

В січні 2023 року позичальник повертає допомогу в сумі 1997520 грн, яка відповідає еквіваленту 49200 доларів США за середним курсом продажу комерційними банками. Заборгованість переводиться з довгострокової в короткострокову. В січні 2023 р. була донарахована курсова різниця Дт 942 Кт 3771 - 647520 грн. 

Запитання: 

1. Чи можна дисконтувати позику за обліковою ставкою НБУ? 

2. Якщо договір позики укладено на 5 років, а підприємство складає звітність рааз на рік, то  дискотування проводиться на 5 років без перерахунку? Чи його необхідно перераховувати в 2022 році у зв’язку зі зміною курса долара? 

3. Це не валютний договір, але є прив’язка до долара США. Необхідно нараховувати курсові різниці? Якщо так, яким чином? Чи достатньо перерахувати курсову різницю, коли фактично закрився договір?

Відповідь:

Чи є збільшення суми позики курсовою різницею?

Положення чинного Закону про валюту хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків між резидентами, проте не містять заборони щодо визначення грошового еквівалента зобов'язань в іноземній валюті. Та чи виникають курсові різниці у випадку, коли ціна визначена грошовим еквівалентом в іноземній валюті? Тобто, коли сплачувати доведеться саме гривню, а не іноземну валюту? 

Для обліку курсових різниць призначено окремий «валютний» П(С)БО 21. За ним курсова різниця – це різниця між  оцінками  однакової  кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Валютний курс для цілей НП(С)БО 21 – це офіційний курс НБУ. Отже, курсова різниця виникає виключно щодо монетарних статей балансу в іноземній валюті, тобто тих, які повинні бути сплачені у валюті і вона завжди розраховується за офіційним курсом НБУ.

Таким чином, якщо платіж виконується в гривні (нехай і прив’язаної до певної кількості іноземної валюти як еквіваленту ціни), то курсові різниці при цьому не виникають. По суті тут відбувається збільшення суми зобов’язання у гривні за довільними правилами, які встановили сторони договору на власний розсуд (зокрема, сторони враховують не офіційну ставку НБУ, а середній комерційний курс продажу валюти).  

На думку автора, коли збільшується сума в гривнях, яку позичальник повинен повернути кредитору, таке збільшення можна розглядати не як курсову різницю, а як безповоротну фінансову допомогу позичальника кредитору.

Також, на думку автора, можна розглядати збільшення суми погашення позики як сплату процентів за користування позикою. Зокрема, збільшення суми позики на 647520 грн можна розцінити як проценти за весь строк користування позикою і підібрати таку процентну ставку, яка компенсує зростання ринкової вартості доларів США, до яких прив’язана сума позики, саме на цю суму збільшення. Але такий підхід вимагає перегляду всієї операції в цілому, і тоді дисконтування виявляється не потрібним, оскільки проценти нараховуються за ставкою, що на рівні або навіть вище ринкової. На думку автора, цей підхід краще відображає реальну суть операції: оскільки повертається більша сума позики, ніж була надана, це вже не безоплатна (тобто не безпроцентна) позика. Замість прив’язки до певної валюти (в даному випадку – до долара США) доцільно було б встановити таку процентну ставку, яка покриває ризики зростання курсу валюти.

Щодо оформлення в обліку суми, на яку збільшилася заборгованість позичальника перед кредитором:

• Ця сума не є курсовою різницею, тому що вона не відповідає визначенню у НП(С)БО 21;
• Тому збільшення заборгованості позичальника слід оформити іншим чином, наприклад, як безповоротну фінансову допомогу позичальника кредитору або як плату за користування позикою (в цьому випадку позика стає процентною і не підлягає дисконтуванню);
• В обох випадках у позичальника виникають витрати на суму збільшення 647520 грн: або інші операційні витрати Дт 949 (в разі безповоротної фіндопомоги), або фінансові витрати Дт 952 (якщо суму збільшення оформити як проценти та не дисконтувати позику).

Як обрати ставку дисконта?

Щодо того, яку процентну ставку брати для розрахунку дисконту, немає жодних правил та єдиної думки. Головне – те, що ця ставка повинна відповідати ринковим ставкам кредитування, тобто ринковій вартості залучення позикових коштів. Облікова ставка НБУ не є ринковою ставкою кредитування суб’єктів господарювання, тому що це монетарний інструмент, за яким НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових ресурсів, тобто це кредитна ставка для кредитування банків, а не для кредитування бізнесу. Докладніше про обрання ставки дисконтування читайте у наших матеріалах тут, тут.

Також можна скористатися статистикою НБУ, файл «Кредити МСП» (МСП - малі та середні підприємства).

Дисконтування проводиться один раз з урахуванням строку заборгованості. В даному випадку потрібно було зробити дисконтування первісної суми на 5 років, що і було зроблено. Якщо в 2022 році сторони не зафіксували збільшення зобов’язання в гривні (наприклад, шляхом підписання договору безповоротної фінансової допомоги від позичальника кредитору), то й перераховувати дисконт не потрібно, оскільки в 2022 році сума зобов’язання в гривнях формально не змінилася. Збільшення суми відбулося тільки в 2023 році при погашенні позики.