Нерезидент-покупець повернув резидентові-продавцю придбані НМА: що в обліку?

Насамперед зазначимо, що відповідно до ч. 1 ст. 1107 ЦКУ розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

• ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• ліцензійного договору;
• договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
• іншого договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Таким іншим договором є авторський договір, який оформлюється на передачу майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), на підставі ст. 31 Закону №3792.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним (ч. 2 ст. 1107 ЦКУ).

Державна служба інтелектуальної власності України в листі від 03.10.2013 р. №1-15/7615 повідомляє, що законодавство України у сфері авторського права, зокрема, ст. 1108–1113 ЦКУ та ст. 31–33 Закону №3792, визначає поняття комп'ютерної програми як об'єкта авторського права, встановлює види договорів, на підставі яких здійснюється використання об'єктів авторського права, та вимоги щодо їх використання.

Зазначені вище норми законодавства, зокрема, регулюють порядок надання дозволу суб'єктами авторського права на використання комп'ютерної програми на підставі договору. У разі порушення умов ліцензійного договору суб'єкт господарювання може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої законодавством України. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦКУ).

Однак чинним законодавством не передбачено умов чи можливості повернення через певний час виключних майнових прав інтелектуальної власності, переданих раніше за будь-яким із зазначених вище договорів.

Повернення валюти нерезиденту

Щодо повернення іноземної валюти нерезиденту за вказаною у запитанні операцією, зазначимо таке:

Норми п. 3 Положення №8, зобов'язують уповноважену установу забезпечити всебічний аналіз та перевірку документів (інформації) про валютні операції, якщо подання відповідних документів (інформації) передбачено законодавством України, які є підставою (зокрема) для:

• купівлі іноземної валюти з метою здійснення розрахунків/переказів коштів за межі України;
• здійснення розрахунків/переказів у гривнях та іноземній валюті за межі України.

Уповноважена установа здійснює первинний аналіз документів (інформації) про валютні операції, на які розповсюджуються вимоги Положення №8, до моменту проведення валютної операції з метою виявлення сумнівної валютної операції. Виявлення сумнівної валютної операції може здійснюватися шляхом установлення наявності індикатора, зазначеного в додатку до Положення №8 (уключаючи індикатор, установлений на власний розсуд уповноваженої установи). За однією валютною операцією може бути встановлено декілька індикаторів (п. 6 Положення №8).

Зазначимо, що до вказаних індикаторів, зокрема, належать:

• невідповідність суті валютних операцій змісту діяльності суб'єкта валютної операції/контрагента;
• валютні операції, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня(ій) та/або не містять очевидної законної мети;
• валютні операції з метою здійснення розрахунків (попередньої оплати), пов'язані з наявними ризиками невиконання контрагентом - нерезидентом зобов'язань щодо поставки товарів за зовнішньоекономічним договором (уключаючи наявність порушень контрагентом-нерезидентом законодавчо встановлених строків розрахунків, створення заплутаних та/або штучних умов здійснення платежів, наявність законодавчих обмежень щодо ввезення товарів на територію України).

Отже, операція повернення нерезидентом резидентові придбаних нематеріальних активів (майнових прав інтелектуальної власності) за взаємною згодою сторін суперечить чинному законодавству.

У ситуації, яка розглядається, єдиним можливим варіантом є зворотне придбання, раніше проданих патенту та веб-сайту.

Зворотне придбання у нерезидента патенту та веб-сайту

Відповідно до ч. 1 ст. 1113 ЦКУ за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до ЦКУ або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації (ч. 2 ст. 1114 ЦКУ). Положеннями ст. 462 ЦКУ передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону (ст. 465 ЦКУ). Права та обов'язки, що випливають з патенту, встановлені в розділі V Закону №3687.

Нормами ч. 8 ст. 28 Закону №3687 передбачено, що договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на винахід (корисну модель) або видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

За опублікування зазначених відомостей та запропонованих стороною договору змін до відомостей про видачу ліцензії сплачуються збори. За внесення зазначених відомостей до Реєстру та змін до них за ініціативою сторін договору також сплачуються збори.

ПДВ

Згідно з пп. «б» п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. Постачання послуг в пп. 14.1.185 ПКУ визначено як будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктами 186.2-186.4 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг, або від місця фактичного надання відповідних послуг. Відповідно до пп. «а» п. 186.3 ПКУ місцем постачання послуг з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у т. ч. за ліцензійними договорами, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Оскільки у разі придбання у нерезидента патенту та веб-сайту з метою оподаткування ПДВ отримувачем послуг є резидент, то необхідно застосовувати правила оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг нерезидентом, місцем постачання яких визначена митна територія України, встановлені ст. 208 ПКУ.

На виконання вимог пп. 208.2 ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою 20% на базу оподаткування, визначену згідно з пп. 190.2 ПКУ. При цьому отримувач послуг – платник ПДВ у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника ПДВ, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період (пп. 208.3 ПКУ).

У абз. 3 п. 12 Порядку №1307 зазначено, що у разі складання податкової накладної отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України:

• у рядку «Індивідуальний податковий номер постачальника (продавця)» такої накладної проставляється умовний ІПН «500000000000»;
• у рядку «Постачальник (продавець)» зазначаються найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому – країна, в якій зареєстрований продавець (нерезидент);
• рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

У рядках, відведених для заповнення даних покупця, отримувач (покупець) зазначає власні дані.

При складанні такої податкової накладної у верхній лівій частині у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини «14»– складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента (п. 8 Порядку №1307). У декларації з ПДВ податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією зазначаються у рядку 6, податковий кредит – у рядку 13 декларації з ПДВ наступного звітного періоду.