Періодичний платіж при продажу прав на об’єкт інтелектуальної власності: що в обліку?

Що вважається роялті, а що ні, прописано у пп. 14.1.225 ПКУ. Роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Водночас, податківці у листі ДФС від 18.08.2015 р.  №30644/7/99-99-19-02-02-17 на Питання 6: «Якщо визначення у Кодексі терміна «роялті» не співпадає з визначенням у міжнародному договорі про уникнення подвійного оподаткування, яке саме визначення застосовується при оподаткуванні доходів нерезидента відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу?» відповідають, що відповідно до п. 3.2 ПКУ, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, оскільки міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування мають пріоритет над положеннями Кодексу та містять власні визначення понять та положень, то для визначення поняття «роялті» застосовуються положення такого міжнародного договору.

Відповідно до умов договору він був складений за законодавством Англії та Уельсу. Відповідно до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування з Англією (ст. 12), термін «роялті» при  використанні  в  цій  статті  означає платежі   будь-якого   виду,  що  одержують  як  відшкодування  за користування або надання права користування  будь-яким  авторським правом на літературні твори,  твори мистецтва або науки, включаючи кінематографічні фільми,  будь-які патенти,  торгові марки, дизайн або модель,  план,  таємну  формулу або процес,  або за інформацію («ноу-хау»),  що   стосується   промислового,  комерційного  або наукового досвіду.

Таким чином, як відповідно до українського законодавства, так до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування з Англією, під роялті розуміється платіж за надане право користуватися об’єктом інтелектуальної власності, тобто «покупцю» передається лише право користування об’єктом права інтелектуальної власності, а право розпорядження таким об’єктом залишається за власником.

Тому вважаємо, що не можна говорити, що періодичні платежі у певному відсотку від виручки замовника, які замовник буде сплачувати виконавцю, як про роялті. Адже, як ми вище вказали, такі платежі за своєю природою не можуть бути роялті.

Відповідно до умов договору виконавець-резидент передав замовнику-нерезиденту всі майнові та немайнові права на такий об’єкт права інтелектуальної власності як комп’ютерна програма, а не лише право користування. За продаж права інтелектуальної власності – комп’ютерної програми, виконавець отримав фіксовану плату. Відповідно у себе в обліку на дату продажу активу були відображені і доходи, і витрати (Дт 36 Кт 70, Дт 90 Кт 286).

Послуги повноцінно надані та «закриті», тому при отриманні періодичних платежів від замовника не потрібно коригувати ні дохід, ні витрати за наданою послугою із розробки.

Вважаємо, що такі платежі можна розглядати як грошові бонуси.

У зв’язку із цим зауважимо наступне:

Бухоблік

Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),  за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дебіторська заборгованість, яка й є активом, це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату (п. 4 П(С)БО 10).

Відповідно до умов договору оплата платежів супроводжується щомісячним звітом про продажі, тож дата нарахування та дата отримання коштів одна, а отже, на таку дату слід зробити проведення – Дт 31 Кт 719. Якщо спочатку відбуватиметься нарахування – тобто спочатку подається звіт про доходи, за яким можна вирахувати такий платіж до сплати, а потім вже виплата, то спочатку здійснюється проведення Дт 377 Кт 719, а потім - Дт 31 Кт 377.

Податок на прибуток 

Тут жодних коригувань.

ПДВ

На практиці зазвичай, податківці розрізняють платежі або як роялті, або як послуги.

Що стосується роялті, то, як ми вище вказали, такі платежі не можуть розглядатися як роялті. Так, навіть, якщо й говорити про них, то роялті не є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.6 ПКУ). А отже, складати ПН не потрібно (підкатегорія 101.16 ресурсу «ЗІР», запитання: «Чи складається та реєструється в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, що не є об’єктом оподаткування ПДВ або місце постачання яких визначено за межами митної території України?»).

Тепер, якщо податківці розглядатимуть такі платежі як послуги, то зазначимо наступне:

Навіть, якщо податківці у цих платежах бачитимуть послуги, пов’язані із продажем комп’ютерної гри, то такі платежі все одно не будуть об’єктом ПДВ. Адже місцем надання майнових прав інтелектуальної власності вважається місце, у якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання (пп. 186.3 ПКУ). А оскільки замовник – нерезидент, тобто території не України, а послуги оподатковують лише на території України, то немає об’єкту оподаткування ПДВ (ІПК від 07.06.2017 р. №523/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

Якщо говорити про бонуси, то податківці дуже люблять говорити про маркетингові послуги, а отже, також бажають бачити ПДВ (див. тут). Втім, відповідно до умов договору, такі платежі надаються виконавцю просто так, тобто немає умови, які б мав він спочатку здійснити, а вже після виконання дій, отримав би винагороду у вигляді платежів. Тому не те, що про маркетингові, взагалі про будь-які послуги немає змісту говорити.

А оскільки немає ні постачання послуг, ні постачання товарів, то вважаємо, що операція із отримання таких платежів не оподатковується ПДВ, адже немає об’єкту оподаткування ПДВ.

На замітку!

У пп. 14.1.185 ПКУ під поняттям «постачання послуг» зазначається, що це надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Аналогічне сказано й у ч. 1 ст. 901 ЦКУ.

Таким чином, вважаємо, що періодичні платежі варто розглядати як грошові бонуси, які не вважається ні постачанням послуг, ні товарів, а отже, не оподатковують ПДВ. ПН складати при цьому не потрібно.