Що робити з активом утримуваним для продажу, коли минув рік?

Відображення в обліку

Відповідно до наведеної умови, підприємство придбало нерухомість для подальшого її продажу. Вартість придбання визначається відповідно до НП(С)БО 9 (див. п. 8 розд. ІІ НП(С)БО 27) і є його балансовою вартістю.

Вподальшому такі активи відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій  звітності на дату балансу за найменшою з двох величин – балансовою  вартістю або чистою вартістю реалізації (див. пп. 9 розділу ІІ НП(С)БО 27). Ця норма є обов’язковою до виконання.

Чиста вартість реалізації необоротного активу – це справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію (пп. 4 НП(С)БО 7).

Справедлива вартість – це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (пп. 4 НП(С)БО 19). Більш детально про це ми писали тут і тут.

Таким чином, на кожну дату балансу підприємство визначає чисту вартість реалізації і порівнює її з балансовою. Якщо чиста вартість реалізації нижче балансової, то різницю списують до інших операційних витрат (п. 10 розд. II НП(С)БО 27): Дт 946 — Кт 286.

Якщо в якомусь з періодів чиста вартість реалізації зросте, то проводиться дооцінка: Дт 286 — Кт 719.

Зауважимо, що дооцінка проводиться в межах балансової вартості. Дооцінку до рівня справедливої вартості обліковуючи актив як утримуваний для продажу підприємство провести не зможе.

При цьому необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо: 

• економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
• вони готові до продажу у їх теперішньому стані;
• їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;
• умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
• здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема, якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Період завершення продажу може бути продовжено на строк більше одного року в разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу.

В іншому випадку такі необоротні активи необхідно повернути у склад основних засобів за найближчою з дат: прийняття рішення про використання або закінчення року при відсутності дій щодо продажу.

Тож наразі у підприємства є вибір:

1) продовжувати обліковувати як актив утримуваний для продажу, якщо нерухомість все ж планують продавати. Проте необхідно буде підтвердити, що здійснюються відповідні дії щодо її реалізації;

2) перевести до складу основних засобів, визначивши напрямок використання. Якщо підприємство вирішує обліковувати як основний засіб, то оцінюємо за нижчою з оцінок:

• балансовою вартістю необоротного активу або групи вибуття на момент їх визнання як утримуваних для продажу, скоригованою на суми амортизації та переоцінки, які було б визнано за період його утримання для продажу;

або

• вищою з оцінок: чистою вартістю реалізації необоротного активу або вартістю використання.

Вартість використання – це теперішня вартість майбутніх грошових потоків, які, як очікують, виникнуть від використання та його ліквідації (п. 4 розд. I НП(С)БО 27).

Розглянемо на прикладі переведення об’єкта до складу ОЗ. Підприємство придбало нерухомість для подальшого продажу у лютому 2024 р. Вартість придбання – 7200 тис. грн, знос дорівнює нулю. Чиста вартість реалізації станом на 30.09.2024 р. – 7000 тис. грн. У жовтні керівництво вирішило використовувати нерухомість у госпдіяльності.

Дт 946 Кт 286 - 200 тис. грн (7200 – 7000) – відкориговано вартість нерухомості на дату балансу 30.09.2024 р.

Розглянемо декілька варіантів, коли чиста вартість реалізації менше балансової вартості і навпаки.

1. Чиста вартість реалізації менше балансової вартості:

• Ліквідаційна вартість 2400 грн. Строк використання 50 років;
• Скоригована балансова вартість 7200 - (7200 – 2400) / 12 х 50) х 7 = 7144 тис. грн;
• Чиста вартість реалізації станом на жовтень 2024 р. не змінилася – 7000 тис. грн.

В цих умовах оцінити майбутні економічні потоки від використання активу неможливо. Ліквідаційна вартість нижче чистої вартості реалізації. Тому орієнтуємося на чисту вартість реалізації:

• Дт 103 Кт 286 7000 тис. грн – нерухомість переведено до складу ОЗ за чистою вартістю реалізації (7000 тис. грн < 7144 тис. грн).

2. Чиста вартість реалізації вище балансової вартості:

Ліквідаційна вартість - 1800 грн. Строк використання - 10 років.

Скоригована балансова вартість 7200 - (7200 – 1800) / 12 х 10) х 7 = 6885 тис. грн.

• Дт 10 Кт 286 - 6885 тис. грн нерухомість переведено до складу ОЗ за скоригованою балансовою вартістю (6885 тис. грн < 7000 тис. грн);
• Дт 977 Кт 286 - 115 тис. грн – різницю між скоригованою балансовою вартістю та чистою вартістю реалізації віднесено до складу витрат.

ПДВ

Переведення необоротного активу до групи вибуття та повернення до ОЗ є необ’єктною операцією відповідно до пп. 185.1 ПКУ, тому що це не операція постачання. Тому наслідків з ПДВ не буде.

Податок на прибуток

У разі переведення основних засобів у групу необоротних активів, утримуваних для продажу, без передачі права власності на такі основні засоби платник податку на прибуток не нараховує амортизацію на такі основні засоби та не здійснює коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до пп. 138.1 ПКУ.

Якщо ОЗ буде знову переведено з групи необоротних активів, утримуваних для продажу, в групу основних засобів для виробничого використання, то вони починають амортизуватися і, відповідно, будуть виникати різниці відповідно до пп. 138.1 ПКУ (див. ІПК ДПСУ від 09.07.2024 р. №3590/ІПК/99-00-21-02-02/ІПК).

 ***

Також пропонуємо до уваги:

• Податковий облік продажу ОЗ: податок на прибуток та ПДВ
• Бухоблік квартири для перепродажу