Списання кредиту від нерезидента: які наслідки для підприємства - позичальника?

За умовами запитання у підприємства монетарна заборгованість у валюті (заборгованість, яка має бути погашена коштами). Як наслідок на кожну дату балансу, а також на кожну дату здійснення госпоперації підприємство, згідно з п. 8 П(С)БО 8, зобов’язано визначати курсові різниці. Курсові різниці щодо монетарної кредиторської заборгованості буде відображено у складі доходів або витрат минулих звітних періодів, протягом яких в обліку підприємства була така кредиторська заборгованість. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат): субрахунки 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці", 974 "Втрати від неопераційних курсових різниць".

Під час списання будь-якої кредиторської заборгованості, відповідно до п. 5 П(С)БО 11, підприємство-боржник відображає дохід. Цей дохід визнається в бухобліку згідно з п. 5 П(С)БО 15, оскільки при цьому зменшується зобов'язання і його суму можна достовірно визначити — це сума списаного кредиту.

При цьому щодо монетарної заборгованості її сума обчислюватиметься за валютним курсом НБУ на дату її списання та відображатиметься за Кт субрахунку 746 "Інші доходи" (списання кредиторської заборгованості, що не виникла в ході операційного циклу) або субрахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості". 

Документом, яким підтверджується операція визнання доходу є бухгалтерська довідка (як правило, додатково на практиці списання підтверджується розпорядженням керівника і є документальним рішенням не погашати заборгованість).

Отже, у грудні 2017 р. минув строк позовної давності.  Кредиторську заборгованість слід списати на цю дату. Сума перераховується у гривні за курсом НБУ на дату списання. На цю ж дату слід розрахувати курсову різницю, що виникла за період від дати балансу (або дати здійснення операції, якщо після 30 вересня частина кредиту поверталась) до списання заборгованості.

Відповідно до ст. 261 та 530 ЦКУ позовну давність потрібно відлічувати від зазначених у договорі умов. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦКУ). Якщо у договорі строк виконання зобов'язань не встановлено, позовна давність відлічується з 8-го дня після надіслання кредитором вимоги про виконання зобов'язання. Проте кредитором є нерезидент, тому при визначенні позовної давності потрібно врахувати той факт, що зазвичай у ЗЕД-договорах роблять застереження про те, яке законодавство застосовується при регулюванні спорів. Цей факт слід врахувати.

Також слід зауважити, що відповідно до ст. 264 ЦКУ перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Відповідно у позичальника є можливість уникнути визнавати дохід в обліку. 

Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою щодо кредитора. Зокрема, до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності щодо інших частин (платежів) (див. лист ВГСУ від 07.04.2008 р.  №01-8/211, лист ВСУ від 01.07.2017 р.).