Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НПБО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ цього Кодексу.
До податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування, належать, зокрема, різниці, що виникають за операціями з нерезидентами з придбання (продажу) товарів, робіт, послуг.
Так, згідно з пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 % вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та пп. 140.5.5 цього пункту, та операцій, які визнані контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних у нерезидентів (у тому числі нерезидентів — пов’язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.
Вимоги цього підпункту можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у Звіті про контрольовані операції (далі — КО) та відповідній документації, що подається згідно зі ст. 39 Податкового кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої цієїю статтею Кодексу, але без подання Звіту про КО.
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств КО є господарські операції, якщо одночасно виконуються такі умови:
- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік (пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).
Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням (далі — ТЦ) звітним періодом є календарний рік (пп. 39.4.1 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу).
Підпунктом 39.4.2 цього пункту визначено, що платники податків, обсяг КО яких з одним контрагентом перевищує 5 млн грн (без урахування податку на додану вартість), зобов’язані подавати Звіт про КО до 1 травня року, що настає за звітним.
Платники податків, що здійснюють КО, повинні вести та зберігати документацію щодо ТЦ (пп. 39.4.3 п. 39.4 ст. 39 Кодексу).
Водночас надавати документацію щодо ТЦ контролюючому органу платники зобов’язані на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, який надсилається не раніше 1 травня року, що настає за календарним роком, у якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено (підпункти 39.4.4, 39.4.5 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу).
Таким чином, оскільки вартісні критерії КО встановлено в розрахунку на рік і звітним періодом для подання Звіту про КО є календарний рік, то рішення про незбільшення фінансового результату відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу приймається платником податків, який здійснював такі операції, лише за підсумками відповідного податкового (звітного) року, в якому зазначені операції було здійснено.
Отже, враховуючи, що вимоги цього підпункту можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою та сума витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у Звіті про КО та відповідній документації, яка подається згідно зі ст. 39 Податкового кодексу, податковий контроль за дотриманням платниками пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу має здійснюватись з урахуванням строків подання Звіту про КО та процедури надання документації щодо ТЦ, визначеної п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу.