Початок перебігу позовної давності залежить від строку платежу, встановленому у векселі

У разі видачі простого векселя у платника податку — покупця припиняються зобов’язання щодо оплати товарів за договором поставки та виникають зобов’язання щодо сплати зобов’язань за векселем.

Згідно зі ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі від 06.07.99 р. (далі — Уніфікований закон) до простих векселів застосовуються такі самі положення, що й до переказних, а саме: простий вексель може бути видано з таким строком платежу: за пред’явленням; у визначений строк від дати пред’явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними (ст. 33 Уніфікованого закону).

Статтею 34 цього Закону встановлено, що переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Його має бути пред’явлено для платежу протягом одного року від дати його складання.

У разі якщо з дня строку платежу минає три роки (строк позовної давності за нормами ст. 70 Уніфікованого закону) і вексель залишається не пред’явленим для платежу, то сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Для цілей податкового обліку сума безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, враховується при обчисленні об’єкта оподаткування у складі інших доходів (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу).

Отже, платник податку — емітент повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому таку заборгованість визнано безповоротною фінансовою допомогою, тобто після закінчення трьох років із дня строку платежу за векселем.