Податкова різниця за пп. 140.5.4 і пп. 140.5.5-1 ПКУ

Відповідно до пп. 140.5.4 ПКУ, фінрезультат до оподаткування збільшується на суму 30% вартості товарів, робіт, послуг, (крім операцій, зазначених у пп. 140.2 та пп. 140.5.6 ПКУ, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), придбаних в тому числі у:

• нерезидентів, включених до Переліку №1045 (Перелік, затверджений Постановою КМУ від 27.12.2017 р. №1045);
• нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку №480 (Перелік, затверджений Постановою КМУ від 04.07.2017 р. №480), які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Аналогічна податкова різниця встановлена пп. 140.5.5-1 ПКУ, тільки щодо продажу товарів, робіт, послуг (крім визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), реалізованих на користь зазначених вище нерезидентів.

Тому за загальним правилом, підприємство повинне застосовувати ці різниці у ситуації, яка описана у запитанні.

Різниці застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

Перше виключення з загального правила – нерезидент з Переліку №480, який сплачує податок на прибуток та/або є податковим резидентом держави, в якій він зареєстрований як юрособа. За операціями з таким нерезидентом застосовувати податкові різниці не потрібно.

Але чим підтвердити сплату податку на прибуток нерезидентом чи податковий статус резидентства?

На жаль, ПКУ не містить вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку на прибуток нерезидентом та/чи податкового статусу резидентства, а також органу, який має видавати такий документ. Отже, платник податків не обмежений у виборі способу та форми отримання відповідної інформації. Водночас, ДФС листом від 14.08.2017 р. №21674/7/99-99-14-01-02-17 рекомендовала платникам податків отримувати від контрагента документ, що видається фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України. Про легалізацію ми писали тут.

Саме так рекомендують робити і в ІПК ДПСУ від 26.03.2020 р. №1281/6/99-00-07-02-02-06/ІПК.

Тому підприємству варто отримати відповідну довідку. Причому не важливо, який розмір податку сплачує нерезидент. Важливий  факт сплати податку.

Друге виключення з загального правила, якеа стосується нерезидентів з обох Переліків.

У пп. 140.5.4 і пп. 140.5.5-1 ПКУ зазначено, що податкові різниці не застосовуються платником податку, якщо:

• операція не є контрольованою та
• сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.

У ситуації, що ми розглядаємо, операції не є контрольованими, тому можна уникнути коригування на зазначені податкові різниці, якщо підтвердити суму витрат за принципом «витягнутої руки».

Принцип «витягнутої руки»

Принцип «витягнутої руки» - це коли умови контрольованих операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов’язаними особами у співставних неконтрольованих операціях (див. пп. 39.1.2 ПКУ).

Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними пп. 39.3 ПКУ (пп. 39.1.4 ПКУ).

Детальніше про застосування цього принципу ми писали тут.

Згідно з обраним методом визначається і відповідний перелік підтверджуючих документів, які повинно надати підприємство для підтвердження відповідності встановленої ціни принципу «витягнутої руки». Фактично, підприємство має підтвердити, що ціна придбаного у нерезидента товару відповідала (або не перевищувала) ціну, як би підприємство придбавало цей же товар за тих самих умов у контрагента, який не має відношення до Переліку №1045 чи №480.