Iмпорт-експорт без перетину кордону: податкові наслідки

Податок на прибуток

Згідно з пп. 153.1.2 ПКУ, витрати, здійснені (нараховані) платником податку в інвалюті у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, перераховують у гривні у частині:

 - їхньої вартості, що не була раніше оплачена, — за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату операції з такого придбання;

 - їхньої вартості, що була оплачена раніше, — за курсом НБУ, що діяв на дату оплати.

Тож якщо спочатку було здійснено повну (часткову) передоплату за товари, то їхню первісну вартість слід формувати, перерахувавши суму (частину суми) інвалюти, яку було перераховано постачальнику за товари, за курсом НБУ на дату оплати. Надалі сплачена вартість товарів (або їх сплачена частина) у податковому обліку не підлягає перерахунку, бо матимемо справу з немонетарною статтею.

Якщо ж спочатку нам було передано товар, то первісну вартість товару визнаємо за курсом НБУ на дату його придбання. Під датою здійснення операції з придбання активу слід розуміти дату визнання активу, тобто дату, коли ми його зарахували на баланс.

Та виникає запитання, як правильно встановити дату здійснення операції з придбання активу, адже у нашому випадку ми взагалі не ввозили товари на митну територію України. До нас на склад такий товар так ніколи і не потрапить. Тут варто врахувати думку спеціалістів Мінфіну, висловлену в листі від 21.04.2009 р. №31-34000-20-27/11292: «Датою здійснення операції для зарахування підприємством активів (товарів) на баланс є дата, на яку підприємству переходять ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на придбані (отримані) активи (товари)». Тож виходить, що дату поставки слід визначати за товаросупровідними документами, виданими нерезидентом (наприклад, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура тощо).

При отриманні товарів на умовах післяплати у бухобліку виникне кредиторська заборгованість — монетарна стаття. Тому за нею потрібно визначати курсові різниці на дату балансу та на дату її погашення. У податковому обліку курсові різниці визначають за правилами бухобліку (пп. 153.1.3 ПКУ). Якщо курс знижується, то курсові різниці, які виникнуть, збільшать у нашому податковому обліку інші доходи. Якщо ж курс зростає, то слід буде збільшити інші витрати. Прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) враховується у складі витрат платника податку (пп. 153.1.3 ПКУ). У податковій декларації з прибутку-1 такі курсові різниці відображають у додатку IД, рядок 03.19 «Позитивне значення курсових різниць» або ж у додатку IВ, рядок 06.4.12 «Від'ємне значення курсових різниць згідно зі статтею 153 розділу III Податкового кодексу України». У податковому обліку курсові різниці ніяк не вплинуть на первісну вартість товарів, а відповідно знайдуть своє місце в інших доходах чи інших витратах.

Витрати, які сформували собівартість придбаних товарів, слід буде показати лише у момент визнання доходу від реалізації такого товару (п. 138.4 ПКУ). Собівартість придбаних товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ПКУ).

-----1------

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, затверджена наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. №1213.

------------

Щодо продажу товару, який так і не ввезли на митну територію України, то дохід від такої операції слід визначати за загальним правилом, а отже, на дату переходу до покупця права власності на такий товар (п. 137.1 ПКУ). Останню визначаємо за товаросупровідними документами, які підтверджують перехід права власності на товар до нерезидента.

Оскільки дохід від реалізації товару ми отримаємо в інвалюті, то тут слід застосовувати правила пп. 153.1.1 ПКУ та визначати його за курсом НБУ:

— на дату отримання авансу — в частині вартості, яка була сплачена перед поставкою товару;

— на дату визнання доходу — в частині вартості, яка не покрита передоплатою.

Тож якщо ми спочатку отримали аванс за товар у повній сумі, то дохід визначаємо за курсом НБУ на дату авансу. Якщо ж спочатку була поставка товару, а потім уже його оплата, то дохід показуємо за курсом НБУ на дату поставки.

I, звісно ж, при післяплаті за товар заборгованість, що виникла перед резидентом, буде монетарною статтею, а отже, за нею слід нараховувати курсові різниці за правилами бухобліку на дату балансу та на дату погашення заборгованості (пп. 153.1.3 ПКУ). Так, якщо курс знижується, то курсові різниці, які виникнуть, потраплять до інших витрат. Якщо ж курс зростає, то слід збільшити інші доходи. Про відображення курсових різниць у податковій декларації вже говорилося вище.

ПДВ

Відповідно до п. 185.1 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДВ є:

1) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (відповідно до ст. 186 ПКУ);

2) ввезення товарів на митну територію України;

3) вивезення товарів за межі митної території України.

А згідно з п. 186.1 ПКУ місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, зазначених далі);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Ми не маємо ввезення товарів на митну територію України, та й поставки товарів на території України теж немає. Товари взагалі не перетинатимуть кордон України, тож не потраплятимуть під об'єкт оподаткування ПДВ. А отже, у разі купівлі товару у нерезидента без його ввезення на митну територію України сплачувати імпортний ПДВ не треба. Крім того, оскільки ми нічого не ввозили, то й, відповідно, немає що вивозити: товар уже за кордоном. Тож поставка такого товару нерезиденту теж не буде об'єктом оподаткування згідно з п. 185 ПКУ, адже не було вивезення товарів за межі митної території України. I тут жодного вам ПДВ.