Отримано дивіденди, 3% річних та інфляційні нарахування: що в обліку?

Бухоблік

Дивіденди

У загальному випадку на дату протоколу, яким прийнято рішення про виплату дивідендів, робиться таке проведення: Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» Кт 731 «Дивіденди одержані» (п. 20 П(С)БО 15). Як бачимо, виникає дебіторська заборгованість, яка є фінактивом згідно з п. 4 П(С)БО 13, адже вона має бути погашена грошовими коштами, а тому заглянемо до П(С)БО 10.

Поточна  дебіторська  заборгованість,  яка  є  фінансовим активом   (крім   придбаної   заборгованості   та  заборгованості, призначеної  для  продажу),  включається  до  підсумку  балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості  на  дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів (п. 7 П(С)БО 10).

Дата створення резерву сумнівних боргів чітко П(С)БО 10 не визначається. Фактично таку дату має визначити саме підприємство, якщо в нього виникли підстави вважати, що дебіторська заборгованість не буде погашена. Такою підставою може бути порушення строків розрахунків, зазначених у договорі  (протоколі тощо) з боржником. Але створюється такий резерв на дату балансу. За п. 7 П(С)БО 10, обчислення величини такого резерву має відбуватися саме при складанні фінзвітності за той звітний період, коли дебіторська заборгованість ще не стала безнадійною, але вже є підстави вважати, що вона може такою стати.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої (п. 4 П(С)БО 10):

• або існує впевненість про її неповернення боржником;
• або за якою минув строк позивної давності.

Тож, як тільки виконується одна із вищевказаних умов, безнадійна дебіторська заборгованість виключається зі складу активів.

Про початок відліку строку позовної давності, про його подовження, переривання та призупинення ми писали тут, тут, тут та тут>>

Якщо підприємство визнало дебіторську заборгованість за невиплаченими дивідендам безнадійною та списало її (Дт 38 Кт 373 (за рахунок резерву) та Дт 944 Кт 373 (суми, що перевищують резерв) та Дт  071 «Списана дебіторська заборгованість»), то у звітному періоді отримання дивідендів слід відобразити дохід - Дт 31 Кт 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і Кт 071 (Інструкція №291).

Якщо підприємство не визнавало заборгованість безнадійною та не списувало її, то у звітному періоді отримання коштів слід просто закрити  - Дт 31 Кт 373.

Інфляційні витрати та 3% річних

Відповідно до позиції Верховного суду України, висловленої у  Постанові від 26.04.2017 р. №3-1522гс16 по справі №918/329/16  формулювання ст. 625 ЦКУ, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні  положень ст. 549 ЦКУ і ст. 230 ГКУ.

Отже, за  змістом  наведеної  норми  закону  нарахування  інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічне положення міститься у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 р. у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 р. у справі №6-38цс11.

Хоча податківці колись висловлювали позицію, що інфляційні втрати та 3% річних є ніщо іншим як штрафом (листи ДПСУ від 06.03.2012 р. №4240/6/15-1415, від 21.01.2013 р. №888/6/15-1415).

Притримуючись позиції ВСУ, радимо нараховані суми інфляційних витрат і 3% річних відображати у складі інших операційних доходів: Дт 374 «Розрахунки за претензіями» Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Втім не бачимо ризиків й при відображенні доходу саме на субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки». Адже це ніяк не вплине на податок на прибуток.

На замітку!

Згідно з Інструкцією №291 на субрахунку 715 відображають штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування зазнаних збитків.

Коли ж нараховувати дохід? Відповідно до П(С)БО 15 одним із критеріїв визнання доходу вважають ймовірність надходження економічних вигід. Вважаємо, що ухвалене рішення суду про сплату інфляційних витрат і 3% річних є достатнім, аби визнати дохід. Тому на дату набрання чинності рішенням суду варто зробити проведення: Дт 374 Кт 719 чи 715.

На дату отримання інфляційних витрат і 3% річних слід закрити заборгованість: Дт 31 Кт 374.

Податок на прибуток

Дивіденди

Тут ПКУ не передбачає різниць незалежно від того, чи була визнана й списана безнадійна заборгованість. Оскільки різниць немає, то додаток РІ не заповнюється щодо даної операції.

Інфляційні та 3% річних

ПКУ не передбачає коригування фінрезультату на визнані доходи у вигляді інфляційних витрат і 3% річних, навіть, якщо погоджуватися із податківцями, що це саме штраф (підкатегорія 102.02, ресурсу «ЗІР», запитання: «Чи враховуються суми неустойок (штрафів чи пені) у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток?»).

Тож визнані суми інфляційних витрат та 3% річних у бухобліковому порядку збільшать об’єкт обкладення податком на прибуток.

ПДВ

У п. 188.1 ПКУ чітко прописано, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів і пені), 3% річних та інфляційні, отримані платником податків у результаті невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Тож інфляційні втрати та 3% річних не підпадають під оподаткування ПДВ. Про це писали тут>