Як залишити дивіденди на користь підприємства?

Ситуація, що описана у запитанні, по суті є реінвестицією дивідендів, коли належні дивіденди вносяться засновником до статутного або до іншого капіталу ТОВ.

У пп. 57.1-1.3 ПКУ зазначено обставини, за яких платники податку на прибуток не сплачують авансовий внесок при виплаті дивідендів. Зокрема, до таких обставин належить виплата дивідендів фізособам. Отже, в даній ситуації, оскільки виплата дивідендів здійснюється фізособі, то авансовий внесок не сплачується.

Оподаткування дивідендів

Згідно з пп. 170.5.2 ПКУ, будь-який резидент, який нараховує дивіденди, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Відповідно до пп. 164.2.8 ПКУ, пасивні доходи у вигляді дивідендів включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи, як наслідок, оподатковуються ПДФО та військовим збором. Ставка ПДФО з дивідендів за корпоративними правами, нарахованих резидентами — платниками податку на прибуток - ставка 5% (пп. 167.5.2 ПКУ).

Військовий збір з дивідендів утримується за ставкою 1,5% - п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ. 

Відповідно до пп. 170.5.4 ПКУ дивіденди остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку – тобто на дату оформлення протоколу загальних зборів засновників підприємства, у якому прийнято рішення про виплату дивідендів. Тож утримання ПДФО з суми нарахованих дивідендів (як, до речі, і військового збору) треба здійснювати при нарахуванні дивідендів, одночасно збільшуючи заборгованість підприємства перед бюджетом: Дт 671 Кт 641, 642.

Строки сплати ПДФО та ВЗ

Сплатити ПДФО та військовий збір із нарахованих дивідендів слід за загальними правилами, встановленими ст. 168 ПКУ. Податковий агент – підприємство, яке виплачує дивіденди, повинно перерахувати до бюджету ПДФО та військовий збір:

• під час виплати дивідендів відповідно до пп. 168.1.2 ПКУ;
• якщо дивіденди нараховані, але не виплачені до спливу 30 к.д., наступних за місяцем нарахування доходу, ПДФО та військовий збір сплачується у строк не пізніше 30 к.д., наступних за місяцем нарахування доходу – пп. 168.1.5 ПКУ.

Відображення у формі №1ДФ

Відповідно до розділу III Порядку №4:

• у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображаються (за звітний квартал) дивіденди, які нараховано фізичній особі. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні;
• у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплачених дивідендів платнику податку податковим агентом;
• у графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума ПДФО, нарахованого та утриманого з дивідендів, нарахованих засновнику-фізособі;
• у графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого ПДФО до бюджету.

Отже, якщо підприємство здійснює нарахування та виплату дивідендів у різних звітних періодах, то у формі №1ДФ графу 3а та відповідно 4а слід заповнювати в періоді нарахування дивідендів, а графу 3 — у періоді їх виплати. Графа 4 заповнюється у періоді сплати ПДФО. 

У даному випадку дивіденди відображаються у формі №1ДФ з ознакою "109".

Тільки після того, як дивіденди оподатковані та виплачені, їх можна зарахувати у збільшення статутного капіталу. Це потребує державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ. Після реєстрації нового Статуту здійснюються проведення Дт 46 Кт 40 на суму збільшення.

Звертаємо увагу, що оскільки дивіденди реінвестує лише один із засновників, то це призведе до зміни пропорцій часток у статутному капіталі – частка цього засновника збільшиться. Внаслідок цього не працюватиме норма пп. 165.1.18 ПКУ щодо звільнення дивідендів від ПДФО.

Внесення дивідендів у статутний капітал – це один зі способів залишити дивіденди на користь підприємства без оподаткування податком на прибуток. Якщо варіант зі збільшенням статутного капіталу не підходить, можна розглянути варіант зі збільшенням додаткового капіталу (субрахунок 422). Але при цьому засновник в подальшому не зможе забрати свій додатковий внесок, фактично це буде його подарунок підприємству. Додаткові внески – це не є внески до статутного капіталу, також вони не є поворотною фіндопомогою (позикою). Це будуть саме додаткові внески у капітал підприємства.

Додаткові внески засновників не збільшують доходи підприємства і не впливають на розмір їхніх часток у статутному капіталі. У бухобліку вони обліковуються як дебіторська заборгованість підприємства одночасно зі збільшенням іншого капіталу (субрахунок 422). Потім дебіторська заборгованість погашається фактичним здійсненням внесків. В даному випадку внесок здійнсюється за рахунок дивідендів.

Але зауважимо, що в цьому разі є певний ризик того, що контролери можуть вимагати відобразити такі внески у доходах, плутаючи їх з безповоротною фіндопомогою. Проте норми ПКУ не містять будь-яких коригувань фінрезультату до оподаткування для цього випадку. Внесення додаткового капіталу не збільшує фінрезультат платника податку на прибуток.

Є й інші способи внести свої кошти до складу активів підприємства, але вони вже будуть оподатковуватись податком на прибуток – наприклад, безповоротна фіндопомога: Дт 301, 311 Кт 718, потім – Дт 718 Кт 791 з оподаткуванням податком на прибуток.

Нарахування дивідендів  та їх реінвестиція в капітал