Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
З 03.01.2017 р. зазнав змін Закон про бухоблік завдяки Закону №1724. Про усі зміни ми розповідали тут й тут. Так, змінено сам термін "первинний документ". Тепер це документ, який містить відомості про господарську операцію і не вимагає підтвердження її здійснення, як це було раніше. Таким чином, рахунок-фактура (інвойс) може бути первинним документом. А якщо рахунок буде виписуватися за результатами здійснення транзакції - постачання товарів (робіт або послуг), то і зовсім може служити єдиним первинним документом, замінюючи акти виконаних робіт і/або товарно-транспортні накладні.
Крім цього, виключено вимогу щодо порядку складання первинних документів в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Тож будь-яка господарська операція, яка претендує на те, щоб залишити слід в бухгалтерському обліку, може бути задокументована на розсуд підприємства зручним для нього способом і в зручний час.
Втім не забуваймо, що згідно з ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони здійснені. А господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди (ст. 1 Закону про бухоблік).
Тож з 03.01.2017 року головне, аби складання такого документа як акт наданих послуг відбувалося у тому звітному періоді, у якому вони надані, внаслідок чого у підприємства-отримувача послуг має відбутися зміна в структурі зобов’язань із оплати таких послуг (Дт 23-94 Кт 631).
Тому акт можна скласти як 12.02.2017 р. (вихідний день), якщо звичайно ж цей день є робочим для обох підприємств, тобто дійсно посадові особи підприємства можуть посвідчити (підписати - про це далі) надання/отримання послуг саме у цей день. В протилежному випадку не буде помилкою складання акта й на наступний день – 13.02.2017 р.
Тепер щодо ПДВ, відмітимо наступне. Згідно з п. 187.1 ПКУ, датою виникнення ПЗ з ПДВ із постачання послуг вважається дата, котра припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від замовника на банківський рахунок платника податку як оплата послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку (пп. «а»);
- або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пп. «б»).
Звичайно ж постачає запитання: що вважати датою оформлення документа — дату його складання чи дату підписання отримувачем? Як відомо, до обов’язкових реквізитів первинного документа належать, зокрема особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік). Це правило залишись й після 03.01.2017 р. Тож прийняття наданих послуг (постачання), а отже визнання зобов’язань, буде засвідчено лише тоді, коли замовник послуг підпише акт наданих послуг.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись