Неправомірна відмова податківців у прийнятті декларації: що робити?

Щодо суті претензій податківців до зазначення податкової адреси

Відповідно до пп. 48.3 ПКУ, податкова декларація повинна містити певний перелік обов'язкових реквізитів, серед яких є реквізит «місцезнаходження (місце проживання) платника податків». У декларації з ПДВ він називається «податкова адреса».

Що таке місцезнаходження юридичної особи, податківці пояснювали тут. Зокрема,   Закон №755-IV встановлює, що інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань – ЄДР, на підставі відомостей, які надаються юридичними особами державному реєстратору, а органи ДПС використовують інформацію з ЄДР щодо місцезнаходження юридичної особи.

Виходячи з формулювання, наведеного у листі ДПС від 19.08.2020 р., можна зробити висновок, що податківці формально звірили заповнення реквізиту «податкова адреса» у декларації з даними, що зазначені у Держреєстрі, і виявили неспівпадіння щодо форми – зокрема, відмінності у порядку слів при написанні адреси. При цьому сам зміст інформації є правильним, оскільки податкова адреса по суті зазначена правильна, яка відповідає даним Держреєстру.

У нормативних документах, що стосуються визначення місцезнаходження платника податків та складання податкової декларації з ПДВ, немає жодної вимоги про те, що місцезнаходження повинно обов’язково зазначатись тільки в тому єдиному порядку, у якому воно наведено в Держреєстрі.

У пп. 48.2 ПКУ зазначено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений ПКУ статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. В даному випадку обов’язковий реквізит «місцезнаходження (місце проживання) платника податків» присутній, декларація містить цю інформацію і  вона є правильною, отже, претензії податківців до заповнення цього реквізиту є безпідставними.

Щодо строку, протягом якого декларація може бути визнана неподаною

Відповідно до пп. 48.7 ПКУ, податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пп. 46.4 ПКУ.

Далі, згідно з пп. 49.11 ПКУ у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої, зокрема, з порушенням вимог пп. 48.3 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Якщо декларацію отримано засобами електронного зв’язку, то така відмова надсилається протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації.

За умовами запитання, податківці надіслали листа про відмову у прийнятті декларації з порушенням цього строку, отже, протягом встановлених 5 р.д. підприємство не отримало відмову у прийнятті декларації. За умови дотримання вимог, встановлених ст. 48 і 49 ПКУ (а в даному випадку ці вимоги були дотримані підприємством)  податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пп. 49.11 ПКУ не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у строк, встановлений ст. 49 ПКУ (про який ми говорили вище) – див. пп.  49.9.2 ПКУ.

Отже, податківці не дотрималися встановленого строку надсилання повідомлення про відмову у прийняття декларації, і тому така відмова може бути оскаржена, а декларація повинна вважатися прийнятою.

Оскарження відмови податківців у прийнятті декларації

Право платника податків на оскарження відмови податківців у прийнятті декларації передбачене пп. 49.12.2 ПКУ. Порядок такого оскарження передбачено ст. 56 ПКУ. Нагадаємо головні моменти:

• рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку;
• скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. За умовами запитання таку скаргу потрібно подати до 15 вересня 2020 р. включно, адже 1 вересня 2020 не враховується, оскільки це день отримання відмови.
• скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до територіальних органів ДПС в областях, місті Києві та Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників.
• скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
• Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
• З урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
• Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
• Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

У пп. 49.13 ПКУ зазначено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.