Особливості оподаткування орендної плати за земельні паї, що орендуються у фізосіб

Оподаткування ПДФО орендної плати за земельні паї залежить від її форми, яка має бути визначена у договорі оренди. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 р. №5 затверджено форму типового договору оренди земельної частки (паю). У додатку, що є невід'ємною частиною договору, визначається, в якій формі буде сплачуватись орендна плата: грошовій, натуральній або відробітковій. Натуральна форма — це передання орендодавцю певних товарів або продукції, що вироблена орендарем (зерно, фрукти, овочі, сіно тощо); відробіткова форма — це надання орендодавцю певних послуг або виконання робіт (наприклад, оранка приватних земельних ділянок, що використовуються орендодавцями для ведення особистого селянського господарства).

Дохід фізичної особи — орендодавця від надання в оренду земельного паю включається до її загального оподатковуваного доходу згідно з пп. 164.2.5 ПКУ. Орендар є податковим агентом орендодавця, база оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі — пп. 170.1.1 ПКУ. Така сума встановленаУказом Президента України від 02.02.2002 р. №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян — власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» і становить 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Отже, якщо всупереч цьому Указу орендна плата становитиме менше цього мінімуму, то ПДФО слід обчислювати виходячи саме з 3% вартості земельної ділянки (паю). Інакше можливі донарахування ПДФО під час перевірки та штрафні санкції (ст. 127 ПКУ).

Згідно з пп. 170.1.4 ПКУ, доходи від надання в оренду земельного паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування або виплати за ставкою 18% незалежно від розміру орендної плати (ставка визначена п. 167.1 ПКУ). На думку автора, якщо орендну плату було нараховано, але не виплачено, ПДФО слід утримати з неї та сплатити у строки, передбачені пп. 168.1.5 ПКУ, тобто до 30 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховано орендну плату. Якщо ж орендна плата виплачується авансом (до дати її нарахування згідно договору), ПДФО слід сплатити одночасно з виплатою орендної плати (якщо виплачуємо шляхом банківського переказу), або не пізніше наступного дня після виплати орендної плати у готівковій, натуральній або відробітковій формі (пп. 168.1.2 ПКУ, пп. 168.1.4 ПКУ).

Під час оподаткування орендної плати у негрошовій формі слід зважати на п. 164.5 ПКУ: базою оподаткування є вартість товарів, продукції, робіт або послуг, розрахована за звичайними цінами, та помножена на коефіцієнт 1,219512, який обчислюється за формулою:

К = 100 : (100 - 18),

де К — коефіцієнт, 18 — ставка ПДФО для орендної плати на теперішній час.

При розрахунках за оренду земельного паю в негрошовій формі (у натуральній або відробітковій формах) в орендаря виникає дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), який відображається на рахунку 70 «Доходи від реалізації», на відповідних субрахунках. Датою збільшення доходу при наданні товарів або продукції в рахунок оплати за оренду є дата переходу покупцеві — орендодавцеві права власності на такий товар або продукцію, а при виконанні робіт (наданні послуг) — дата складання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт або надання послуг. На це слід зважати орендарям, які сплачують податок на прибуток, адже ці операції вплинуть на показник фінансового результату до оподаткування, який є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Для платників єдиного податку четвертої групи цей момент має значення лише у частині правильного ведення бухгалтерського обліку. А ось платникам єдиного податку третьої групи такі розрахунки заборонені п. 291.6 ПКУ.

Також при здійсненні розрахунків за оренду земельного паю в негрошовій формі в орендаря — платника ПДВ виникають податкові зобов'язання з ПДВ. У цьому разі при постачанні товарів/послуг у межах обміну іншим особам, не зареєстрованим платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за ціни придбання (для покупних товарів) або за звичайні ціни (якщо в оплату за оренду надається продукція або роботи чи послуги — п. 188.1 ПКУ).