Що робити, якщо військовий збір сплачено не на той рахунок?

16.03.2024 р. набрав чинності Закон №3603-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства», яким внесено зміни, зокрема, до ст. 112 та 129 ПКУ.

Так, згідно з пп. 112.8.8 - 1 ПКУ обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов’язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов’язання до бюджету).

Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених ст. 43 ПКУ, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов’язань. Підпунктом 129.9.8 ПКУ визначено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у разі помилкової сплати платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов’язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов’язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених ст. 43 ПКУ, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 43 ПКУ обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Під час визначення 1095 – денного терміну, протягом якого платник податків має право подати заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань, не враховується період часу з 18.03.2020 по 31.07.2023 рр. включно.

Постанова ВСУ  від 14.03.2019 р. у справі №825/2388/18

Верховний Суд у постанові від 14.03.2019 р. у справі №825/2388/18 (провадження №К/9901/69459/18) зазначив, що нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п'ятою 5 статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пп. 22.4 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пп. 57.1 ПКУ, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пп. 126.1 ПКУ.

Своєю чергою, відповідно до ст. 109 ПКУ податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пп. 57.1 ПКУ, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пп. 126.1 ПКУ штрафних (фінансових) санкцій.

Оцінивши дії позивача як податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку та правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, зокрема, статей 54,57,168,171,176 ПКУ, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

При цьому судом першої інстанції належним правильно враховано, що з наданих під час розгляду справи в суді доказів вбачається, що позивач в період з серпня 2016 року по вересень 2017 року у визначений законодавством термін та розмірі своєчасно здійснював перерахування ПДФО та військовий збір. Проте, через допущену помилку при оформленні реквізитів платіжного доручення, вказані кошти було зараховано на іншій рахунок, а після того, як помилку було виявлено, на підставі звернення позивача, кошти було перераховано в повному обсязі на відповідний розрахунковий рахунок, про що зазначено в акті перевірки.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті вищевказаних зобов'язань, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених ст. 126 ПКУ.