Оподаткування франшизи за автоцівілкою, яку виплачено на рахунок фізособи

Франши́за — частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону про стахування).

Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страховиком у випадку настання страхового випадку компенсується сума збитку у межах страхової суми, за мінусом франшизи. 

Відповідно до пп. 12.1 ст.12 Закону №1961, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якої відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто франшиза в будь-якому вигляді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи, страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися в розмірі франшизи.

Відповідно до пп. 36.6 ст. 36 Закону №1961, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Отже, винуватець має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

З метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку-фізичної особи не включається сума страхового відшкодування, отриманого за договором страхування від страховика – резидента (або нерезидента), іншого ніж довгострокове страхування життя у разі, якщо під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не перевищує розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), яка визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати. Зазначена норма передбачена пп. «в» пп. 165.1.27 ПКУ.

У разі страхового випадку факт заподіяння шкоди застрахованій особі повинен бути належним чином підтверджений. В даному випадку, скоріш за все, страховик подав заяву на виплату страхового відшкодування з урахуванням франшизи.

Таким чином, підприємство, як сторона винуватця, що виплачує постраждалій стороні фізособі франшизу за європротоколом не є податковим агентом щодо такої особи і йому не потрібно утримувати та сплачувати до бюджету ПДФО та ВЗ з цієї суми, оскільки це відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням даного майна при ДТП і яка не покрита страховиком згідно договору.