Нерухомість, яка надається в оренду є об'єктом для сплати податку

Серед переліку об'єктів нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування є будівлі промисловості: виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (пп. 266.2.2 ПКУ). Визначення “будівля промисловості” ПКУ не наводить. Проте, якщо керуватись визначенням “інвестиційна нерухомість” наведене у П(С)БО 32 "Інвестиційна нерухомість", до такої відносяться власні або орендовані на умовах фінансової оренди будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності. 

Зазначена у запитанні нерухомість не використовується в секторі промисловості, вона скоріше тепер є інвестаційною. Тому на думку автора, нерухомість, яка надається в оренду є об'єктом для сплати податку. 

Зауважимо, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості (пп. 266.4.2 ПКУ).

Ставки податку відповідно до пп. 266.5.1 ПКУ встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Разом з тим, п. 33 підрозділу 10 розділу XX ПКУ встановлено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості не можуть перевищувати 1 % мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості (12,18 грн за  кв. метр).