Загальний підхід: коли виникає обов’язок отримання дозволу
Відповідно до пп. 240.1.1 ПКУ, платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
При цьому, згідно з пп. 14.1.230 ПКУ, стаціонарне джерело забруднення — це підприємство, установка, агрегат або інший нерухомий об’єкт, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Отже, якщо придбане обладнання (верстати, пилорама, подрібнювач) у процесі роботи створює викиди (пил, продукти згоряння, інші речовини), воно може бути віднесене до стаціонарних джерел забруднення.
Якщо стаціонарне джерело забруднення є, то суб’єкту господарювання потрібно отримати дозвіл на викиди до початку експлуатації об’єкта, у тому числі до проведення пусконалагоджувальних робіт.
Чи впливає сплата екологічного податку на обов’язок отримання дозволу?
На практиці часто виникає питання: чи достатньо сплачувати екологічний податок без отримання дозволу.
- Однак ці обов’язки мають різну правову природу:
- екологічний податок регулюється нормами ПКУ;
- дозвіл на викиди є вимогою природоохоронного законодавства.
Як випливає з наведеного матеріалу, навіть у разі нарахування і сплати екологічного податку підприємство не звільняється від обов’язку отримання дозволу.
Таким чином, сплата податку не легалізує діяльність без дозволу.
Воєнний стан: чи є винятки?
Окремо законодавець передбачив тимчасові особливості на період воєнного стану.
Згідно з пп. 1-2 розд. IX Закону України №2707, на період дії воєнного стану та протягом 6 місяців після його припинення дозволяється експлуатація генераторів, систем безперебійного електроживлення, електрогенераторних установок без отримання дозволу на викиди.
Водночас, така норма:
- має виключний характер;
- застосовується лише до визначеного переліку обладнання;
- не поширюється на виробничі установки, зокрема деревообробне обладнання.
Крім того, навіть щодо генераторів існує обмеження — якщо вони є частиною об’єкта нерухомості, введеного в експлуатацію до 24.02.2022 р., така пільга не застосовується.
Отже, у розглянутій ситуації воєнні послаблення, як правило, не звільняють підприємство від необхідності отримання дозволу.
Також відповідно до ст. 11 Закону №2707, для окремих видів діяльності, визначених Законом №3855 «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», передбачено отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу. У разі отримання такого дозволу окремий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не отримується.
Порядок визначення екологічного податку
Ставки екологічного податку визначаються за видами забруднюючих речовин (ст. 243 ПКУ), а сам податок розраховується платником самостійно щокварталу на підставі фактичних обсягів викидів (пп. 249.3 ПКУ).
Контролюючі органи мають право перевіряти правильність таких розрахунків із залученням профільних органів (пп. 250.12 ПКУ).
Якщо дозвіл на викиди відсутній, підприємство самостійно визначає обсяги та ставки податку.
Питання самостійного визначення обсягів викидів є більш складним і потребує обґрунтування. Якщо технічна документація на обладнання не містить необхідних показників для їх розрахунку, доцільно залучити спеціалізовані організації.
З цією метою підприємству насамперед доцільно:
- замовити проведення інвентаризації стаціонарних джерел викидів, а також визначення видів і обсягів забруднюючих речовин;
- залежно від категорії об’єкта звернутися до відповідного органу (центрального органу виконавчої влади у сфері охорони довкілля або місцевих держадміністрацій) для отримання дозволу на викиди;
- у разі підтвердження наявності стаціонарних джерел забруднення — здійснювати нарахування та сплату екологічного податку.
Якщо цього не зробити, то у такому разі зростають ризики помилок, донарахувань і штрафів. Крім того, така діяльність вважається порушенням природоохоронного законодавства.
На цьому наголошують і податківці у своєму роз’ясненні в ЗІР, категорія 117.03: «Чи має право СГ самостійно визначати ставку екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, у разі відсутності дозволу на викиди із зазначенням назв забруднюючих речовин та норм граничнодопустимих викидів, для заповнення декларації?».
Висновок
Отже, у разі якщо деревообробне обладнання у процесі експлуатації створює викиди, воно визнається стаціонарним джерелом забруднення, що зумовлює обов’язок отримання дозволу на викиди до початку його використання. При цьому сплата екологічного податку не замінює та не скасовує необхідність отримання такого дозволу.
Тимчасові послаблення, запроваджені на період воєнного стану, мають обмежений характер і стосуються виключно генераторів та подібного обладнання, тому у випадку виробничих установок, зокрема деревообробних, вони, як правило, не застосовуються. Водночас для окремих видів діяльності можливе отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу, який замінює дозвіл на викиди.
Обчислення екологічного податку здійснюється платником самостійно на підставі фактичних обсягів викидів та встановлених ставок, навіть у разі відсутності дозволу. Однак у такій ситуації суттєво зростають ризики помилок, донарахувань і застосування штрафних санкцій, а також відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.
З огляду на це, для мінімізації ризиків підприємству доцільно провести інвентаризацію джерел викидів, належним чином визначити їх обсяги та забезпечити отримання відповідного дозвільного документа.
Читайте також: Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: опція чи обов’язок?
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?
Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз
