Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: опція чи обов’язок?

Чи обов’язково отримувати дозвіл на викиди?

Платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (пп.240.1.1 ПКУ).

Своєю чергою, стаціонарне джерело забруднення – це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти (пп. 14.1.230 ПКУ).

В загальному порядку, на першому етапі, щоб визначити, чи є у платника обов’язок сплачувати екологічний податок і відповідно отримувати дозвіл на викиди, потрібно ідентифікувати, чи є стаціонарне джерело забруднення. 

Дозвіл на викиди – це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (п. 2 Порядку №302).

Якщо стаціонарне джерело забруднення є, то суб’єкту господарювання потрібно отримати дозвіл на викиди до початку експлуатації об’єкта, у тому числі до проведення пусконалагоджувальних робіт (п. 4 розд. Порядку №302).

Подача документів для отримання дозволу

Для отримання дозволу на викиди суб’єкт господарювання має подати документи:

• заяву суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи про видачу дозволу на викиди (у довільній формі);
• документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин (паперова та електронна форма);
• відомості, що підтверджують факт та дату опублікування в місцевих друкованих медіа повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди;
• відомості щодо наявності висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка згідно з вимогами Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» підлягає оцінці впливу на довкілля;
• повідомлення обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди;
• довіреність – у разі подання заяви уповноваженою особою (див. п. 8 Порядку №302, роз’яснення Міндовкілля).

Відповідно до ст. 11 Закону про охорону атмосферного повітря до першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп. 

В залежності від того, до якої групи відноситься підприємство визначається і дозвільний орган. 

Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить:

• до першої групи подає документи центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг;
• до другої або третьої групи - обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг (ст. 11-1 Закону про охорону атмосферного повітря).

Про відповідальність при відсутності дозволу

При відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснення господарської діяльності підприємством вважатиметься як таке, що суперечить чинному природоохоронному законодавству та тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 78, 164 КУАП, а також передбачає сплату збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Більш детально можна почитати тут.

Висновки:

Першочергово ТОВ потрібно було:

• Замовити роботи з інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
• В залежності від групи звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища або до обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації за наданням дозволу на викиди;
• Якщо буде ідентифіковано стаціонарне джерело забруднення, нараховувати та сплачувати екологічний податок.

Навіть за умови, що ТОВ нараховує та сплачує екологічний податок без дозволу, дозвіл все одно потрібно отримати. І так як процедуру порушено, то можуть виникнути розбіжності при нарахуванні податку. Та це вже інше питання, яке потребує врегулювання вже після отримання дозволу.