Податківці у підкатегорії 111.05 ЗІР інформували, що відповідно до пп. 269.1.1 ПКУ платниками плати за землю є, зокрема, платники земельного податку:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підпункти «а», «б» п. 286.1 ПКУ).
Абзацом третім ст. 1 Закону №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки – це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом №3613 відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 125 ЗКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону №1952 (ст. 126 ЗКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший п. 287.1 ПКУ).
Висновок
Юридична особа, яка набула права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності, сплачує земельний податок з дати державної реєстрації прав власності на таку земельну ділянку згідно відомостей, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.
