Чи можна відмовитися від податкової пільги з плати за землю та податку на нерухомість?

Податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав (пп. 30.1 ПКУ).

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пп. 30.2 ПКУ).

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено ПКУ.

Отже, платник може відмовитись від пільги, це передбачено і не заборонено ПКУ.

Чи може підприємство відмовитись від пільг саме щодо плати за землю та щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Плата за землю

Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку (абзац перший п. 284.1 ПКУ).

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (п. 284.2 ПКУ).

Податкові пільги зі сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності нормами ПКУ не передбачені. 

У зв’язку з воєнним станом сільські, селищні, міські ради мають право відповідними рішеннями встановлювати розмір (ставку) орендної плати із значенням «0» у порядку і строки, передбачені ПКУ (пп. 69.34 підрозд. 10 розд. ХХ). Докладніше про це див. тут.

Рішення органів місцевого самоврядування (зміни до рішень) щодо встановлених пільг і ставок з земельного податку є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами. І це дійсно так. Наприклад, якщо в минулому році ставка земельного податку була ненульова, а в цьому – нульова, то підприємство не має вихідних даних для розрахунку податку в цьому році. І тоді виходить, що воно нараховує податок за власною ставкою, щодо якої немає рішення органу місцевої влади. Звісно, це є помилкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ПКУ). Тому така ставка може бути застосована за умови внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок комунальної власності (ДПС Івано-Франківської обл).

Але є пільги, які передбачені ПКУ на державному рівні та не пов’язані зі зміною ставки податку.

Відповідно до пп. 69.14 підр. 10 розд. ХХ ПКУ передбачено, що з 1 січня 2023 року за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Тобто у 2023 та 2024 роках плата за землю не сплачується тільки за періоди, в яких відповідна територія перебувала в зоні активних бойових дій чи була тимчасово окупована. Такі періоди визначаються згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. 

У своїй консультації ДПС зазначила, що платнику слід за можливості подати уточнюючі розрахунки. 

На нашу думку, якщо пільга надана рішенням міської ради шляхом встановлення нульової ставки, то її треба застосовувати, бо це зміна ставки податку. Що стосується орендної плати, то якщо зміни до договору не внесено, то й пільгу застосовувати не можна.

А ось пільги щодо ТОТ та забруднених територій – це право, а не обов’язок. Ці пільги надаються у вигляді звільнення від самого нарахування податку незалежно від його ставки, і стосуються і плати за землю, і орендної плати.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Для податку на нерухоме майно місцеві органи самоврядування також визначають пільги. Відповідно до  пп. 69.22 підр. 10 розд. ХХ ПКУ, якщо майно перебуває на території активних бойових дій, тимчасової окупації чи знищене, то податок на нерухомість не нараховується. У разі часткового пошкодження нерухомості місцеві органи самоврядування мають право:

1) встановлювати ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі, меншому за розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування для певного типу об’єктів нерухомого майна, що сплачується на відповідній території;

2) звільняти від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Тож тут ситуація така ж, як і з податком на землю – якщо місцеві органи влади змінили саме ставку податку, то це рішення обов’язкове до виконання, а якщо пільга надана шляхом звільнення від сплати податку без зміни ставки, в т.ч. за  пп. 69.22 підр. 10 розд. ХХ ПКУ, можна відмовитися від її застосування.

Подання уточнюючих декларацій з податку на майно

Якщо підприємство не має підстав, що передбачають обов’язковість застосування пільги, наприклад, не приймалося рішення органу місцевого самоврядування чи договору оренди за ставкою «0», а пільга встановлена шляхом звільнення від нарахування податку, то воно може не коригувати податкові зобов’язання з податку на нерухомість та з плати за землю.

Якщо є рішення міської ради про нульову ставку, то підприємство зобов’язане було подати декларації згідно з абз. 2 пп. 286.4 ПКУ і зменшити суму податку. Після подання уточнюючих декларацій виникне переплата з податку на землю та на нерухомість. Якщо платник плати за землю не подав податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни об’єкта або бази оподаткування, які призвели до збільшення або зменшення податкового зобов’язання з плати за землю, до нього застосовуються штрафні санкції, передбачені пп. 120.1 ПКУ. Більш детально див. нашу новину.

Якщо підприємство має право відмовитись від пільги (тобто якщо місцева влада не змінювала ставки), воно не подає уточнюючі декларації з плати за землю та з податку на нерухомість, а залишає нараховані суми як є.

Наслідки з податку на прибуток

Якщо права на відмову від пільги не було, і підприємство подасть уточнюючі декларації з податку на майно, зайво сплачені суми стануть переплатою з податку на майно, а витрати з цього податку сторнуються. Якщо ці зайво нараховані витрати були включені до фінрезультату, цю помилку потрібно буде виправити – подати уточнюючі декларації з податку на прибуток. Це стосується всіх платників податку на прибуток – і тих, що коригують фінрезультат, і тих, що не коригують.

Якщо підприємство мало право відмовитися від пільги і скористалося ним (в цьому випадку воно не подає уточнюючі декларації з податку на майно), у нього виникає добровільно нарахована та сплачена сума податку на майно. Оскільки ПКУ не вимагає сплачувати ці суми, для цілей оподаткування прибутку їх слід розглядати як безповоротну фінансову допомогу бюджету як особі, що не є платником податку на прибуток.

Для платників, які не коригують фінрезультат, таке добровільне нарахування податків на майно не спричиняє жодних наслідків – фінрезультат до оподаткування вони не коригують, і уточнювати звітність з податку на прибуток їм не треба.

Платники, які коригують фінрезультат, повинні взяти до уваги пп. 140.5.10 ПКУ, за яким потрібно збільшити фінрезультат на суму податків на майно, нарахованих понад обов’язкові вимоги. Таке збільшення фінрезультату потрібно зробити в тому періоді, в якому були добровільно нараховані податки на майно. Якщо цього не було зроблено, потрібно подати уточнюючі декларації з податку на прибуток.

Підприємство може скористатися своїм правом на виправлення помилки і подати уточнюючі розрахунки з податку на прибуток. Як це зробити див. тут, тут і тут. При цьому тимчасово, на період з 01.08.2023 р. до припинення або скасування воєнного стану на території України, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пп. 50.1 ПКУ, та пені.

Щоб не виникло недоїмки, потрібно спочатку погасити донараховані зобов’язання, а потім подавати уточнюючі декларації.

***

Ми виклали свою думку щодо заданого питання. Для впевненості рекомендуємо також звернутися до ДПС за наданням ІПК.